Фронтит
Фронти́т (лат. frontitis), також фронтальний або лобний синусит — вид синуситу, запалення слизової оболонки лобових пазух (sinus frontales).
| Фронтит | |
|---|---|
 Місце локалізації фронтиту — sinus frontales | |
| Спеціальність | пульмонологія |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| MeSH | D015522 |
Етіологія, види і перебіг ред.
Фронтит нерідко виникає як ускладнення інфекційних захворювань.
В етіології фронтиту значна роль належить патогенній флорі.
Фронтити поділяються на гострі (катаральні та гнійні) і хронічні (гнійні, серозно-катаральні і змішані).
Клінічні прояви ред.
Ознаки гострого фронтиту: головний біль (переважно у лобній ділянці), біль в очах, можливі гнійні та слизові виділення, гарячка; температура переважно субфебрильна при хронічному фронтиті — тривалий стійкий нежить (виділення, головним чином, з однієї ніздрі), на рентгенівських знімках ділянка лобних пазух зі зниженою прозорістю.
Хронічний фронтит, як правило, комбінується з ураженням клітин решітчастого лабіринту, наслідком чого є утворення поліпів.
Клінічні прояви: відчуття тиску в ділянці лобних пазух і перенісся; можливі нориці у медіальному куті ока; тупий біль в усій лобній ділянці, який посилюється при нахиленні голови донизу.
Лікування ред.
| Частина інформації в цій статті застаріла. (січень 2020) |
Дієвим засобом лікування фронтитів є введення у порожнину носа судинозвужуючих засобів (ефедрин, адреналін); при гострому фронтиті — сульфаніламідні препарати, антибіотики, фізіотерапевтичні засоби; іноді вдаються до хірургічного втручання.
Див. також ред.
Література ред.
- Горбачевський В. Н. Фронтит, ст. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 12., К., 1985, стор. 66