Френк Ремзі
Френк Пламптон Ремзі (англ. Frank Plumpton Ramsey; 22 лютого 1903, Кембридж — 19 січня 1930, Лондон) — англійський математик, дослідник у галузі математики, філософії та економічної науки, автор теореми Ремзі, теорії Ремзі, речень Ремзі[en], співавтор моделі Ремзі — Касса — Купманса.
Френк Ремзі | |
---|---|
англ. Frank Plumpton Ramsey | |
Ім'я при народженні | англ. Frank Plumpton Ramsey |
Народився | 22 лютого 1903[1][2][…] Кембридж, Англія, Сполучене Королівство[1] |
Помер | 19 січня 1930[1][3][…] (26 років) Лондон, Велика Британія[1] ·жовтяниця[1] |
Поховання | Ascension Parish Burial Groundd[3] |
Країна | Велика Британія Сполучене Королівство |
Діяльність | математик, філософ, економіст |
Alma mater | Вінчестер-коледжd (1920)[1] Триніті-коледж (Кембридж) (1923)[1] Віденський університет (1924)[1] |
Галузь | комбінаторика, математика, філософія математики, логіка, епістемологія і економіка |
Заклад | Королівський коледж, Кембрідж[1] |
Аспіранти, докторанти | Людвіґ Вітґенштайн[5] |
Батько | Артур Стенлі Ремзіd |
Брати, сестри | Артур Майкл Ремзіd Bridget Barcroftd |
У шлюбі з | Lettice Ramseyd[1] |
Висловлювання у Вікіцитатах Френк Ремзі у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Народився 22 лютого 1903 року в сім'ї математика та президента Магдален-коледжу Артура Ремзі. Був старшим із чотирьох дітей. Молодший брат Майкл Ремзі[en] згодом став архієпископом Кентерберійським, але сам Френк до кінця життя був войовничим атеїстом[6]. 1915 року вступив до Вінчестерського коледжу, пізніше вивчав математику в Триніті-коледжі, де рано проявилися його різнобічні здібності та інтереси.
1924 року завдяки підтримці Дж. М. Кейнса став викладачем Королівського коледжу Кембриджу. Читав лекції з математики, надалі став завідувачем навчальної частини з напряму математики.
1925 року одружився, в шлюбі народилися дві дочки.
1927 року опублікував статтю Факти та пропозиції (англ. Facts and Propositions), в якій представив, як її іноді називають, надмірну теорію істини. Теорему, яку він довів 1930 року, названо його ім'ям (див. Теорема Ремзі), пізніше виник окремий розділ математики — теорія Ремзі.
В економічній науці досліджував проблематику математичного моделювання, зокрема, розробляв моделі оптимального оподаткування та економічного зростання. Дослідження Френка Ремзі в галузі математичної економіки високо оцінили сучасники, одна з моделей економічного зростання має його ім'я (див. моделі Ремзі — Касса — Купманса), також у економічній теорії відома проблема Ремзі.
Його роботи про природу ймовірності багато в чому випередили час, їхнє значення стало зрозумілим лише з розвитком теорії ігор та теорії прийняття рішень. Співпрацював із Людвігом Вітгенштайном, у 19 років переклав його «Логіко-філософський трактат». Брав участь у дискусіях з Вітгенштайном та італійським економістом П'єро Сраффою.
Помер 19 січня 1930 року внаслідок невдалої операції, що спричинила інфекційний гепатит.
Твори
ред.- The Foundations of mathematics and other logical essays, — London, 1931.
- On truth, Kluwer, 1991.
- Notes on philosophy, probability and mathematics, — Neapel, 1990.
- A mathematical theory of saving // The Economic Journal, Volume 38, Issue 152 (Dec., 1928), pp. 543—559.
- A contribution to the theory of taxation, 1927.
- On a problem of formal logic, — Proceedings London mathematical society, 1930.
- Philosophical papers / Mellor ed., Cambridge, 1990 (в сбор.: The Foundations of Mathematics (1925), Universals (1925), Theories (1929), Knowledge (1929), Facts and propositions (1927), General propositions and causality (1929), Truth and probability (1926)).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в Find a Grave — 1996.
- ↑ Internet Philosophy Ontology project
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ D. H. Mellor. Frank Plumpton Ramsey // The Dictionary of National Biography: Missing Persons. — Oxford, 1993. — С. 546—547. — DOI:
Література
ред.- Кейнс Дж. М. Frank Plumpton Ramsey, in «Essays in biography», 1933
- Суровцев В. А. Ф. П. Рамсей и программа логицизма. — Томск: Изд-во. Том. ун-та, 2012. — 258 с.