Вікіпедія

Френк М. Робінсон

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Френк М(алкольм) Робінсон (англ. Frank M. Robinson; 9 серпня 1926, Чикаго, штат Іллінойс, США — 30 червня 2014, Сан-Франциско, штат Каліфорнія, США) — американський письменник у жанрі наукової фантастики та технотрилерів. Крім того, він був спічрайтером політика Гарві Мілка та призначеним наступником Мілка на випадок його смерті, але відмовився бути призначеним або балотуватися на посаду[6].

Френк М. Робінсон
Народився9 серпня 1926(1926-08-09)[1][2][…]
Чикаго, Іллінойс, США
Померчервня 30, 2014(2014-06-30) (у віці 87 років)
Сан-Франциско, Каліфорнія, США
Країна США
Діяльністьписьменник, прозаїк-романіст, письменник наукової фантастики
Галузьлітературна діяльністьd[4], наукова фантастика[4] і науково-фантастична літератураd[4]
Alma materBeloit Colleged
Знання мовпортугальська[5] і англійська[4]
Нагороди
IMDbID 0732631
Сайтfrankmrobinson.com

Життєпис

ред.

Народився Робінсон в Чикаго, Іллінойс.[7] Робінзон був сином фальсифікатора чеків.[8] Він почав у підлітковому віці, працюючи копіювачем для «International News Service», а потім став офісним хлопцем у Зіффа Дейвіса.[8] Він був призваний до військово-морського флоту для участі у Другій світовій війні, а коли його турне закінчилося, відвідав коледж Белуа, де отримав спеціальність фізика, який закінчив у 1950 році. Він не міг знайти роботи як письменник, тож повернувся на флот і служив у Кореї, де продовжував писати та читати, а також публікувався в журналі «Аналог: наукова фантастика та факти».

Після військово-морського флоту він навчався в аспірантурі журналістики, а потім працював у недільній чиказькій газеті. Незабаром він перейшов до «Сайнс дайджест» (англ. «Science Digest»), де працював з 1956 по 1959 рік. Звідти він перейшов у чоловічі журнали: «Rogue» (1959–65) і Cavalier (1965–66). У 1969 році «Плейбой» попросив його вести колонку Playboy Advisor . Він залишався там, не видаючи, що він гей, до 1973 року, відколи він перестав писати повний робочий день.

Після переїзду до Сан-Франциско в 1970-х Робінсон був спічрайтером гея-політика Гарві Мілка; у нього була невелика роль у фільмі «Мілк».[9][10] Після вбивства Мілка Робінсон разом із Скоттом Смітом [en] був співвиконавцем останньої волі та заповіту Мілка.[11]

Творчість

ред.

Робінсон є автором 16 книг, редактором ще двох і написав численні статті.[8] За трьома його романами знято фільми.

Перший сольний роман Робінсона «Влада» (англ. «The Power», 1956), написаний у жанрі надприродної наукової фантастики та присвячений фантастичній інтерпретації на тему державної змови про людей із надлюдськими здібностями, було вдало екранізовано у 1967 році; своїм детальним і жорстким описом маніпуляцій експериментаторів-військових з «малим колективом» добровольців-дослідників. Цим роман нагадує деякі інші антиутопії. Мета експерименту — перевірити здібності людини до виживання, ускладнені тим, що до складу групи ймовірно введено надлюдину, що перевершує ін. учасників здатністю до екстрасенсорного сприйняття.

Технотрилер «Скляне пекло», написаний у співавторстві з Томасом Н. Скортіа, був об’єднаний із «Вежею» Річарда Мартіна Стерна для створення художнього фільму «Пекло в піднебессі» 1974 року. «Золотий екіпаж» (англ. «The Gold Crew»), також написаний у співавторстві з Томасом Скортіа, був трилером про ядерну загрозу, знятим як міні-серіал NBC і перейменованим у «П'ята ракета» (англ. «The Fifth Missile»). Він також є автором цілої низки інших книг-катастроф у жанрі технотрилеру з елементами наукової фантастики у співавторстві зі Скортіа, зокрема «Криза Прометея», «Фактор кошмарів» і «Вибух».

До пізніших книг належать романи «Темрява за зорями» (1991) та оновлена версія «Влади» (2000), яка вийшла слідом за романом «Очікування» (1999), тематика якого схожа на «Владу». Ще один його роман — це медико-фантастичний трилер про крадіжку органів під назвою «Донор»[12] у дусі Робіна Кука.

Гобі

ред.

У 1970-х роках Робінсон почав серйозно колекціонувати старовинні журнали про чтиво, читаючи які він виріс. Ця колекція породила книгу про історію палп-фікшн, тобто кримінальної літератури, яку можна побачити через їх яскраву обкладинку: «Кримінальна культура: журнали про мистецтво белетристики» (англ. «Pulp Culture: The Art of Fiction Magazines»; 1998, з Лоуренсом Дейвідсоном)[13] Він відвідував численні целюлозні конференції та в 2000 році отримав нагороду Ламонта за заслуги на Палпконі (англ. Pulpcon)[14].

Вшанування

ред.

У 2009 році його ввели до Чиказької Зали слави геїв і лесбійок[15].

Твори

ред.

Романи

ред.
  • Влада[en] (англ. «The Power», 1956)
  • Скляне пекло[en] (англ. «The Glass Inferno», 1974, у співавторстві з Томасом Н. Скортіа)
  • Криза Прометея (англ. «The Prometheus Crisis », 1975, у співавторстві з Томасом Н. Скортіа)
  • Фактор кошмару (англ. «The Nightmare Factor», 1978, у співавторстві з Томасом Н. Скортіа)
  • Золотий екіпаж (англ. «The Gold Crew», 1980, у співавторстві з Томасом Н. Скортіа)
  • Великий поділ (англ. «The Great Divide», 1982, у співавторстві з Джоном Ф. Левіним)
  • Підривай! (англ. «Blow Out!», 1987, у співавторстві з Томасом Н. Скортіа)
  • Темрява за зірками[en] (англ. «The Dark Beyond the Stars», 1991)
  • Смерть маріонетки (англ. «Death of a Marionette», 1995, у співавторстві з Полом Галлом)
  • Очікування (англ. «Waiting», 1999)
  • Донор (англ. «The Donor», 2004)

Збірки творів короткої форми та повісті

ред.
  • Життя в день... та інші оповідання (англ. «A Life in the Day of... », 1981).
  • Втемну крізь мої окуляри, за редакцією Робін Вейн Бейлі (англ. «Through My Glasses Darkly», 2002). Містить 5 оповідань:

Повісті

ред.
  • «Вогнем і мечем» (1951).
  • «Планета Санта-Клауса» (1951).
  • «Сезон полювання» (1951).
  • «Оповідання без назви» (1951).
  • «Дівчата з Землі» (1952).
  • «Океани широкі» (1954).
  • «Діти тупика космосу» (1954).
  • «Космічний диверсант» (1955).
  • «Розшукується: один здоровий чоловік» (1955).
  • «Затонулий корабель Джон Б.» (1967).
  • «Вітер східний, вітер західний» (1972).
  • «Причини» (1997).
  • «Привид Варварського узбережжя» (1995).
  • «Хлопчик на дорученнях» (2010).

Оповідання

ред.
  • «Лабіринт» (1950)
  • «Неохочі герої» (1951).
  • «Ситуація тридцята» (1951)
  • «Два тижні в серпні» (1951)
  • «За межами ультрафіолетового» (1951)
  • «Удачі, Колумбе!» (1951)
  • «Ви повинні вірити» (1951)
  • «Точка зору» (1953)
  • «Нічна зміна» (1953)
  • «М'язова людина» (1953)
  • «Вікторина» (1953)
  • «День, коли кінець світу» (1953)
  • «Рішення» (1953)
  • "Гарантовано - Назавжди!" (1953)
  • «Сирена звучить опівночі» (1953)
  • «Посадили!», він же «Спостерігач» (1953)
  • «Квартал у слоті» (1954)
  • «Самотня людина» (1954)
  • «Світи Джо Шеннона» (1954)
  • «Тисяча миль вгору» (1954)
  • «Вулиця мрій» (1955)
  • «Чотири години до вічності» (1955)
  • «Ви не ходите самі» (1955)
  • «Ровер, яким я буду» (1960)
  • «Життя в день...» (1969)
  • «Всю дорогу вниз» (1974)
  • «З Різдвом Христовим, № 30267» (1993)
  • «Найвеличніше вмирання» (1993)
  • «1969 Привітайся, вітайся, рок-н-рол» (1994)
  • «Вітаю, вітаю, рок-н-рол» (1994)
  • «Вибір дилера» (1994)
  • «Один місяць 1907-му році» (1994) (зібрано в антології альтернативної історії Майка Резника «Альтернативні розбійники» (англ. «Alternate Outlaws»)
  • «Непомилковість, слухняність і каяття» (1997) (зібрано в антології альтернативної історії Майка Резніка «Альтернативні тирани» (англ. «Alternate Tyrants»)
  • «Історія кохання» (2003)

Вірші

ред.
  • Нижні сади (1945)

Нехудожня література

ред.
Автобіографії
  • Не такий хороший гей: мемуари (2017)
Посібники
  • Кримінальна культура: журнали про мистецтво белетристики (англ. «Pulp Culture: The Art of Fiction Magazines»; 1998, з Лоуренсом Дейвідсоном)
  • Наукова фантастика 20-го століття: ілюстрована історія (1999)
Самопоміч
  • Терапевтичне відтворення: ідеї та досвід (1974)
  • Цілісний погляд на дитину-інваліда: застосування в кемпінгу, відпочинку та громадському житті (1985)
  • Подолання + плюс: Виміри інвалідності (англ. «Coping+plus: Dimensions of Disability»; 1995, з Двайтом Вудвортом молодшим, Доу Вестом)

Примітки

ред.
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #132401401 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ Babelio — 2007.
  4. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Hawkins, Steve (9 липня 2014). Frank M. Robinson dies at 87; author and Harvey Milk speechwriter. Los Angeles Times. Процитовано 10 серпня 2022.
  7. ↑ Smith, Curtis C.; R. E. Briney (1981), Twentieth-Century Science-Fiction Writers, St. Martin's, с. 452, ISBN 978-0-312-82420-4
  8. ↑ а б в Frank M. Robinson's Official Website, архів оригіналу за 11 лютого 2012, процитовано 5 грудня 2008 [Архівовано 2012-02-11 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Duin, Steve (11 березня 2008). Van Sant's "Milk" helps writer visit the past. The Oregonian.
  10. ↑ Davis, Andrew (19 листопада 2008). Frank Robinson: On Harvey Milk. Windy City Times. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 26 листопада 2023. [Архівовано 2016-04-23 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Scott Smith — Harvey Milk Friend. SFGate. 7 лютого 1995.
  12. ↑ Locus Publications (30 червня 2014). Locus Online News » Frank M. Robinson (1926-2014). Locusmag.com. Процитовано 30 червня 2014.
  13. ↑ Frank M. Robinson and Lawrence Davidson, Pulp Culture: The Art of Fiction Magazines (Portland, OR: Collectors Press, 2001).
  14. ↑ Remembering Frank M. Robinson – PulpFest.
  15. ↑ Chicago Gay and Lesbian Hall of Fame. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 1 листопада 2015. [Архівовано 2015-10-17 у Wayback Machine.]

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Френк_М._Робінсон