Вікіпедія

Френк Боулінг

британський художник

Сер Річард Шерідан Патрік Майкл Алоїзіус Франклін Боулінг (нар. 26 лютого 1934(1934лютого26), Бартика, Британська Гвіана)[17], відомий як Френк Боулінг, — британський художник, який народився в Гаяні. Його картини пов'язані з абстрактним експресіонізмом, живописом кольорового поля та ліричною абстракцією.

Френк Боулінг

Народження 26 лютого 1934(1934-02-26)[1][2] (90 років)
Бартика, Куюні-Мазаруні[3][4]
Національність афроамериканці[5][6] і гаянці[7][8]
Країна  Велика Британія[9]
 Гаяна[10]
Жанр абстракціонізм[11]
Навчання Королівський коледж мистецтв і City and Guilds of London Art Schoold
Діяльність художник, унаочнювач
Напрямок Живопис кольорового поля[4]
Працівник Camberwell College of Artsd
Член Королівська академія мистецтв
Твори Giving Birth Astride a Graved
Роботи в колекції Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[12][13], Тейт[13], Музей мистецтва Метрополітен[14][13], Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[15][13], Музей американського мистецтва Вітні[13], Rhode Island School of Design Museumd, Художній музей Сент-Луїса[13], Arts Council of Great Britaind[13], Музей мистецтв Бока-Ратон[13], Фонд Калуста Гульбенкянаd[13], Далласький музей мистецтв[13], Музей де Янга[13], Eli and Edythe Broad Art Museumd[13], Herbert Art Gallery and Museumd[13], Herbert F. Johnson Museum of Artd[13], Menil Foundation Inc.d[13], Міннеаполіський інститут мистецтваd[13], Бостонський музей образотворчих мистецтв[13], National Gallery of Jamaicad[13], Museum Walesd[13], New Jersey State Museumd[13], Neuberger Museum of Artd[13], Королівська академія мистецтв[13], Королівський коледж мистецтв[13], Ліверпульський університет[13], University Museums at the University of Delawared[13], Музей Вікторії та Альберта[13], Wadsworth Atheneum Museum of Artd[13] і Studio Museum in Harlemd[16]
Нагороди
Сайт frankbowling.com

Біографія ред.

Ранні роки ред.

Боулінг народився у Бартиці, Гаяна[18], в родині Річарда Боулінга, начальника відділу поліції, та його дружини Агати, швачки[19], кравчині та модистки[17]. У 1953 році, у віці 19 років, Боулінг переїхав до Англії, де він жив у дядька та закінчив свою освіту.

Після проходження державної служби у Повітряних силах Великої Британії Боулінг продовжив вивчати мистецтво, попри попередні амбіції стати поетом і письменником[20]. Він навчався у Школі мистецтв Челсі, потім у 1959 році отримав стипендію в лондонському Королівському коледжі мистецтв[18], де серед студентів були такі художники, як Девід Гокні, Дерек Бошієр, Аллен Джонс, Р. Б. Кітадж і Пітер Філіпс. На випускному у 1962 році Гокні нагородили золотою відзнакою, а Боулінга — срібною[18]. Прогнозували, що Боулінг отримає золоту, але через його скандальний шлюб 1960 року з секретарем Королівського коледжу Педді Кітченом (суперечливим, оскільки Кітчен працювала в коледжі: стосунки між співробітниками та студентами були заборонені; вони розлучилися наприкінці 1960-х[21]) рейтинг знизили до срібного. Його перша персональна виставка під назвою «Image in Revolt» відбулася у Лондоні у 1962 році в галереї Грабовського[22], після чого відбулися інші виставки. Однак Боулінга розчарувало, що його назвали карибським художником; у 2012 році в інтерв'ю «Ґардіан» з Лаурою Барнетт він сказав: "Здавалося, що всі чекали, що я намалюю якесь протестне мистецтво з постколоніальних дискусій. Якийсь час я закохався в це. Я написав картину під назвою «Мучеництво Патріса Лумумби»[23].

1960-ті роки–дотепер ред.

Переїзд до Нью-Йорка у середині 1960-х років відкрив Боулінга для його американських сучасників і незабаром він брав участь на бієнале Вітні 1971 року. Як пише Майя Джаггі: «на відміну від сучасників, які заснували британський попарт, Боулінг пройшов особливий шлях від фігуративного живопису в стилі Бекона до абстрактного мистецтва, порушене особистою пам'яттю й історією… Підбадьорений американським критиком Клементом Грінбергом, він знайшов свободу в абстрактному мистецтві разом з Марком Ротко, Джексоном Поллоком і Барнеттом Ньюманом»[19]. Між 1969 і 1972 роками Боулінг працював редактором «Arts Magazine».

Протягом року Боулінг проводить час у Лондоні та Нью-Йорку, де він підтримує студії. Він одружений на художниці Рейчел Скотт (Боулінг)[24].

Виставки та колекції ред.

Картини Боулінга були представлені на численних виставках у Європі, Великій Британії та США, а також знаходяться у приватних і корпоративних колекціях по всьому світу[25]. Його роботи також можна побачити в постійних колекціях Музею мистецтва Метрополітен[26] і Музею сучасного мистецтва у Нью-Йорку, а також галереї Тейт у Лондоні[27]. У 2017 році відбулася ретроспектива його робіт у Будинку мистецтва у Мюнхені[28]. Велика ретроспективна виставка його робіт проходила з 31 травня до 28 серпня 2019 року у Тейт Британія[29][30].

  • Велика виставка невідомих робіт поряд із ключовими картинами попереднього десятиліття. Земля багатьох вод, Арнолфіні, Брістоль, Велика Британія (2021)

Нагороди та відзнаки ред.

Боулінг отримав два гранти Ґуґґенгайма[19][31].

У 1965 році на Першому всесвітньому фестивалі негритянського мистецтва, який проходив у Дакарі, Сенегал, картина Боулінга «Великий птах» отримала Гран-прі за сучасне мистецтво.

26 травня 2005 року Боулінг став членом Королівської академії мистецтв[32]. Він був серед близько дюжини художників, запропонованих для заповнення однієї з двох вакансій в академії з 80 членів, він — перший чорношкірий художник, обраний Королівським академіком в історії закладу[19].

У 2008 році він став офіцером Ордена Британської імперії на честь дня народження королеви[33]. У 2020 році його посвятили в лицарі за заслуги перед мистецтвом[34][35][36].

Примітки ред.

  1. ↑ Тейт — 1897.
  2. ↑ Invaluable.com — 1989.
  3. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  4. ↑ а б https://www.royalacademy.org.uk/art-artists/name/frank-bowling-ra
  5. ↑ African American Visual Artists Database / за ред. S. Denker — 2026.
  6. ↑ St. James Guide to Black Artists / за ред. T. Riggs — Gale, Schomburg Center for Research in Black Culture, 1997.
  7. ↑ http://vocab.getty.edu/page/ulan/500012364
  8. ↑ https://www.bl.uk/collection-items/frank-bowling-on-travelling-from-guyana-and-first-setting-eyes-on-london
  9. ↑ Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — 1988.
  10. ↑ Museum of Modern Art online collection
  11. ↑ https://www.tate.org.uk/art/artists/frank-bowling-792
  12. ↑ http://www.moma.org/collection/works/78919
  13. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав https://www.alexandergray.com/artists/frank-bowling
  14. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/632988
  15. ↑ Artists + Artworks
  16. ↑ https://www.studiomuseum.org/artists/frank-bowling
  17. ↑ а б «Frank Bowling, born 1934,» Tate.org, https://www.tate.org.uk/art/artists/frank-bowling-792
  18. ↑ а б в Barnard, Imelda (June 2017). 'My life has always been about painting'. Apollo Magazine. Процитовано 23 січня 2018.
  19. ↑ а б в г Jaggi, Maya (24 лютого 2007). The weight of colour. The Guardian.
  20. ↑ Richards, Spencer A., Frank Bowling biography. [Архівовано 22 липня 2012 у Wayback Machine.].
  21. ↑ Collins, Ian (12 грудня 2005). Obituary: Paddy Kitchen. The Guardian.
  22. ↑ Richards, Spencer A., Frank Bowling biography. [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.].
  23. ↑ Barnett, Laura (2 липня 2012). Frank Bowling and the politics of abstract painting. The Guardian.
  24. ↑ Spencer A. Richards, «Frank Bowling». Frank Bowling Biography pdf.
  25. ↑ Frank Bowling CV.pdf. Google Docs.
  26. ↑ Night Journey. metmuseum.org. Процитовано 19 вересня 2018.
  27. ↑ Tate. 'Who's Afraid of Barney Newman', Frank Bowling, 1968 | Tate. Tate (брит.). Процитовано 19 вересня 2018.
  28. ↑ Frank Bowling: Mappa Mundi. Haus der Kunst (англ.). Процитовано 19 вересня 2018.
  29. ↑ Tate. Frank Bowling – Exhibition at Tate Britain | Tate. Tate (брит.). Процитовано 22 листопада 2018.
  30. ↑ Jones, Jonathan (30 травня 2019). Apocalyptic visions from a shunned giant of British art – Frank Bowling review. www.theguardian.com.
  31. ↑ Frank Bowling [Архівовано 2 вересня 2012 у Wayback Machine.] at InIVA.
  32. ↑ Frank Bowling RA, Royal Academy of Arts.
  33. ↑ Page 9 | Supplement 58729, 14 June 2008 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 18 січня 2023.
  34. ↑ Davies, Caroline; Murphy, Simon (9 жовтня 2020). Runners and writers: who got what in the birthday honours list. The Guardian. Процитовано 10 жовтня 2020. The abstract expressionist artist Frank Bowling said he was “extremely proud” to be made a knight at the age of 86. The Guyana-born artist still works in his studio almost every day.
  35. ↑ Page B2 | Supplement 63135, 10 October 2020 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 18 січня 2023.
  36. ↑ . Crown Office https://twitter.com/CrownOffFOIDs/status/1564345652045299713#m. Процитовано 6 вересня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Френк_Боулінг&oldid=38477277