Фредерік VII (дан. Frederik VII; 6 жовтня 1808 — 15 листопада 1863) — король Данії у 18481863 роках, останній представник старшої гілки династії Ольденбургів на данському троні.

Фредерік VII
Frederik 7.
Фредерік VII
король Данії
20 січня 1848 — 15 листопада 1863
Попередник: Кристіан VIII
Наступник: Кристіан IX
 
Народження: 6 жовтня 1808(1808-10-06)
Копенгаген
Смерть: 15 листопада 1863(1863-11-15) (55 років)
замок Глюксбург
Причина смерті: бешиха
Поховання: Собор Роскілле
Країна: Королівство Данія
Релігія: Церква Данії
Рід: Ольденбурзька династія
Батько: Кристіан VIII
Мати: Шарлота-Фредеріка Мекленбург-Шверінська
Шлюб: Вільгельміна Марія Данська, Кароліна Маріанна Мекленбург-Стреліцька і Louise Rasmussend
Нагороди:
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святої Анни I ступеня Королівський угорський орден Святого Стефана Орден Золотого руна Великий Хрест ордена Почесного легіону великий офіцер ордена Почесного легіону кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа орден Серафимів орден Карла XIII орден Слона Орден Данеброг (Данія) Grand Cross of the Order of the Dannebrog Вищий орден Святого Благовіщення Knight Grand Cross of the Military Order of William орден Святого Януарія Великий хрест ордена Червоного орла

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Молоді роки

ред.

Походив з династії Ольденбургів. Син Кристіана Ольденбурга, майбутнього короля Данії, та Шарлота-Фредеріка Мекленбург-Шверінської. Батьки Фредеріка розлучилися через рік після його народження через зв'язок матері з композитором Едуардом дю Пюї. Після цього принца виховували тітки та дядьки. У 1820 році він мандрував Європою для поліпшення знань. Фредерік відвідав Францію, Італію, Швейцарію, де вивчав мови, військову та політичну справи. На тривалий час принц Фредерік оселився в Женеві.

У 1828 році йому нав'язали шлюб з Вільгельміною Ольденбург, донькою короля Фредеріка VI. Після повернення до Данії вів розгульне життя, чим викликав невдоволення короля Фредеріка VI, який в 1834 році організував розлучення своєї доньки Вільгельміни з принцом Фредеріком. Останнього було заслано до Ісландії.

У 1839 році після вступу батька Фредеріка — Кристіана — на трон Данії принца було повернуто із заслання. Того ж року він отримав титул спадкоємця трону й посаду губернатора о. Фюн. У 1841 році став членом державної ради.

Правління

ред.

У 1848 році після смерті батька його було проголошено королем Фредеріком VII. Того ж року у зв'язку з революційними подіями у Франції, які згодом охопили всю Європу, розпочалися заворушення в Данії. Не бажаючи силою придушувати народні виступи, король оголосив про відмову від абсолютної влади та впровадження Конституції (фактично впроваджено в 1849 році). Вона також встановлювала виборче право для землевласників, які досягли 30 років. Незабаром було сформовано новий кабінет міністрів, що складався як з консерваторів, так і з лібералів.

23 березня того ж року в Кілі (Гольштейн) розпочалося повстання щодо відокремлення Шлезвігу і Гольштейна від Данії й входження до Німецького союзу. У цю війну втрутилися пруські війська. Бойові дії точилися до 1850 (з Прусією) та 1851 року (з Гольштейном) й завершилися перемогою Данії. Король Фредерік VII зумів зберегти Шлезвіг, Гольштейн і Лауенбург під своєю владою. У 1855 році було запроваджено єдину Конституцію Данії, Шлезвіга та Гольштейна. Проте це не унеможливило появи новий збурень. Король виношував ідею навіки приєднати до Данії Шлезвіг, а Гольштейн зробити частиною Німецького союзу (при володарюванні там Данії). У 1863 році на замовлення короля Фредеріка VII було розроблено нову Конституцію, яка була більш ліберальною й відповідала задумам щодо збереження Шлезвіга. Утім, король помер 15 листопада того ж року від бешихи, не встигши підписати цю Конституцію.

Внутрішні реформи

ред.

У 1848 році Фредерік VII скасував панщину, що сприяло розвитку економічних стосунків на селі. У 1857 році впровадив свободу торгівлі та ремесел. За підтримки короля з'явилися перші приватні банки.

Джерела

ред.

(дан.)