Франц Шрекер (нім. Franz Schreker; 23 березня 1878, Монако — 21 березня 1934, Берлін) — австрійський і німецький композитор.

Франц Шрекер
нім. Franz Schreker
Schreker 1912.jpg
Основна інформація
Дата народження 23 березня 1878(1878-03-23)[1][2][…]
Місце народження Монако[4]
Дата смерті 21 березня 1934(1934-03-21)[4][2][…] (55 років)
Місце смерті Берлін, Німецький рейх[4]
Поховання Waldfriedhof Dahlemd
Громадянство Австрія
Професії композитор, музичний педагог, викладач університету, письменник
Освіта Віденський університет музики й виконавського мистецтва
Вчителі Arnold Roséd, Robert Fuchsd і Hermann Graedenerd
Відомі учні Rudolf Kolischd, Zdenka Ticharichd, Victor Babind, Ferdinand Leitnerd і Ilmari Hannikainend
Жанри опера і класична музика
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життя та творчістьРедагувати

Шрекер народився в заможній родині придворного фотографа Іґнаца Шрекера, чеського єврея за походженням. Його мати Елеонора фон Клоссман належала до старовинної аристократичної сім'ї з Штирії. Після смерті батька в 1888 році мати Шрекера остаточно поселилася в Відні. У 1892 Шрекер вступив до Віденської консерваторії, де спочатку навчався гри на скрипці у Сиґізмунда Бахріха і Арнольда Розе, але потім перейшов в клас композиції Роберта Фукса; закінчив навчання у 1900 році.

У 1901 році один з ранніх творів Шрекера, Інтермеццо для струнних, виграв композиторський конкурс у Відні. У 1907—1920 Шрекер очолював заснований ним Філармонійний хор, який взяв участь в ряді важливих прем'єр — перш за все, в першому виконанні «Пісень Гурре» Арнольда Шенберґа (1913), диригував також Шрекер. Прем'єра опери «Далекий дзвін» (нім. Der ferne Klang) в 1912 році у Франкфурті-на-Майні заклала основу слави композитора. З 1912 року керував класом композиції у Віденській академії музики. У 1920—1932 роки Ф. Шрекер — директор Берлінської Вищої школи музики.

В кінці 1920-х років Шрекер стає постійною мішенню для нападок націонал-соціалістичної преси — незважаючи на те, що сюжети його музичних творів не давали для цього ні найменшого приводу. У 1932 році, внаслідок погроз з боку нацистів, композитор змушений був скасувати заплановану у Фрайбурзі прем'єру своєї опери Христофор (Christophorus). У тому ж році антисемітська кампанія, розв'язана професором скрипки Ґуставом Гавеманом, змусила Шрекера піти у відставку з поста директора Вищої школи музики[5]. У 1932—1933 роки він займає посаду керівника маґістерського класу в Прусській академії мистецтв. Після того, як Шрекер був звільнений нацистами з усіх займаних посад, він помер 24 березня 1934 від інфаркту, що слідував за інсультом.

У 1920-ті роки Шрекер вважався одним з найбільших німецьких оперних композиторів — після Р. Вагнера; його опери ставилися на сцені частіше, ніж твори Р. Штрауса. Композитор наслідував романтичний музичний стиль, який поєднувався з експресіоністськими вкрапленнями. Характерні постійні відхилення від загальної гармонійної течії мелодії введенням в неї різких акордів, яку плутають сприйняття. За винятком двох опер, Шрекер є автором лібрето всіх своїх великих праць. У його музичних творах, в окресленні характерів героїв відчувається вплив психоаналізу Зиґмунда Фрейда, шанувальником якого був композитор.

Після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів творчість Шрекера була віднесена до проявів т. зв. дегенеративної музики. Нове відродження його творчості починається з кінця 1970-х років. Опери Шрекера проходять на оперних сценах Берліна, Відня, Зальцбурга, Кіля, Гемница та ін.

Деякі твориРедагувати

Опери та театралізовані виставиРедагувати

  • 1901—1902: Полум'я (Flammen) — 1 Дія. лібрето: Dora Leen (? —1942 [?]; наст. ім'я — Dora Pollock). вперше Відень 1902 (konzertant), Кіль 2001 (szenisch)
  • в 1903—1910: Далекий дзвін (Der ferne Klang) — опера в 3-х частинах, лібрето Франца Шрекера, вперше 18 серпня 1912 року, Франкфурт-на-Майні
  • 1908—1912: Іграшка і принцеса (Das Spielwerk und die Prinzessin) — 2 Дії, Prolog, лібрето Франца Шрекера, вперше 15 березня 1913 Франкфурт-на-Майні / Відень
  • 1911—1915: Позначені (Die Gezeichneten) — Oпера в 3-х частинах, лібрето Франца Шрекера, вперше 18 квітня 1918 року, Франкфурт-на-Майні
  • 1915: Іграшка (Das Spielwerk) (переробка Das Spielwerk und die Prinzessin) — 1 Дія, вперше 30 жовтня 1920 році, Мюнхен
  • 1915—1918: Шукач скарбів (Der Schatzgräber) — опера з прелюдією, 4 Діяen, епілог, лібрето Франца Шрекера, вперше 21 січня 1920 році, Франкфурт-на-Майні
  • 1919—1922: Іррелое (Irrelohe) — опера в 3-х частинах, лібрето Франца Шрекера, вперше 27 березня 1924 Кельн
  • 1924—1928: Співаючий диявол (Der singende Teufel) — опера в 4-х частинах, лібрето Франца Шрекера, вперше 10 грудня 1928 Берлін
  • 1924—1928: Христофор, або бачення опери (Christophorus oder Die Vision einer Oper) — пролог, 2 дії в 3-х картинах, епілог, лібрето Франца Шрекера, вперше 1 жовтня 1978, Фрейбург
  • 1929—1932: Гентський коваль (Der Schmied von Gent) — опера в 3-х частинах, за текстом Шарля де Костера, вперше 29 жовтня 1932, Берлін
  • 1933—1934: Мемнон (Memnon) (в начерках)

Твори для оркеструРедагувати

  • 1896: Пісня любові, для струнного оркестру і арфи (втрачено)
  • 1899: Scherzo
  • 1899: Symphonie a-moll тв.1 (закінчення втрачене)
  • 1900: Scherzo для Трунов оркестру
  • 1900: Intermezzo тв.8, для струнного оркестру (пізніше — частина Romantischen Suite)
  • 1902—1903: Ekkehard, симфонічна увертюра для великого оркестру та органу, тв.12
  • 1903: Romantische Suite тв.14
  • 1904: Phantastische Ouvertüre тв.15
  • 1905: День народження інфанти (Der Geburtstag der Infantin), сюїта за однойменною казкою О. Вайлда для камерного оркестру
  • 1908: Святковий вальс і вальс-інтермецо
  • 1908: Вальс
  • 1908—1909: Танцювальна п'єса для великого оркестру
  • 1909: П'єса з опери Далекий дзвін (Der ferne Klang)
  • 1913: Прелюдія до драми (з партій до опери Позначені (Die Gezeichneten))
  • 1916: Kамерна симфонія (також під назвою Sinfonietta)
  • 1918: Симфонічний інтермецо з опери Шукачі скарбів
  • 1928: Мала сюїта для камерного оркестру
  • 1929—1930: 4 малих п'єси для великого оркестру
  • 1933: Прелюдія до опери (з незакінченою опери Мемнон (Memnon)).

Інші муз. твори (вибране)Редагувати

  • 1898: Соната для скрипки і фортеп'яно
  • 1899: Поховання короля Тея (Фелікс Дан) для чоловічого хору з оркестром
  • 1900: 116. псалом тв.6 для жіночого хору з оркестром
  • 1902: Лебедина пісня тв.11 (Dora Leen) для хору з оркестром
  • 1909: П'ять пісень (інструментовка 1922)
  • 1909: Вітер — пантоміма для скрипки, віолончелі, кларнета, ріжка і фортеп'яно
  • 1916: Оркестровка 2-х пісень Гуґо Вольфа
  • 1923: Дві ірландські пісні (Волт Вітмен, інструментовка 1929 під назв. Про вічне життя)
  • 1932—1933: Дружина Інтаферна — мелодекламація (текст Едуарда штук)
  • 1933: оркестровка Ungarischer Rhapsodie Nr. 2 Ференца Ліста
  • близько 40 пісень

ПриміткиРедагувати

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118610740 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б в Шрекер Франц // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Christopher Hailey. Franz Schreker, 1878—1934: A Cultural Biography. — Cambridge University Press, 1993. — P. 273.

ЛітератураРедагувати

  • Haidy Schreker-Bures, HH Stuckenschmidt, Werner Oehlmann: Franz Schreker (Österreichische Komponisten des XX. Jahrhunderts, Bd. 17). Verlag Lafite, Wien 1970, ISBN 978-3-85151-054-6 .
  • Paul Bekker: Franz Schreker. Studie zur Kritik der modernen Oper (1918). Rimbaud Verlag, Aachen 1983, ISBN 3-89086-930-0 .
  • Haidy Schreker-Bures: hören — denken — fühlen. Eine kleine Studie über Schrekers Operntexte. Rimbaud Verlag, Aachen 1983, ISBN 3-89086-931-9 .
  • Reinhard Ermen (вид.): Franz Schreker (1878—1934) zum 50. Todestag. Vorwort von Haidy Schreker-Bures und Reinhard Ermen. Beiträge von Sieghart Döhring, Frank Reinisch, Hans Joachim von Kondratowitz, Jens Malte Fischer, Reinhard Ermen, Rudolf Stephan, Peter P. Pachl, Eckhardt van der Hoogen, Michael Struck-Schloen, Manfred Haedler. Rimbaud Verlag, Aachen 1984, ISBN 3-89086-999-8 .
  • Franz Schreker, Paul Bekker, Christopher Hailey (вид.): Briefwechsel. Mit sämtlichen Kritiken Bekkers über Schreker u. 16 Abb. . Rimbaud Verlag, Aachen 1994 ISBN 3-89086-921—1 .
  • Markus Böggemann und Dietmar Schenk (вид.): "Wohin geht der Flug? Zur Jugend ". Franz Schreker und seine Schüler in Berlin , Olms-Verlag, Hildesheim / Zürich / New York 2009 ISBN 978-3-487—14214-2
  • Elmar Budde und Rudolf Stephan (вид.): Franz-Schreker-Symposion. Beiträge von Rudolf Stephan, Reinhold Brinkmann, Elmar Budde, Hermann Danuser, Károly Csipák, Wolfgang Molkow, Friedrich C. Heller, Helmut Kühn, Christopher Hailey. Berlin: Colloquium Verlag, 1978. 141 S. ISBN 3-7678-0524-3 .
  • Christopher Hailey: Franz Schreker, 1878—1934: a cultural biography / New-York: Cambridge University Press, 1993. 433 p. ISBN 978-0-521-39255-6 .
  • Глєбов І., Гінзбург С., Радлов С. Франц Шрекер і його опера «Далекий дзвін». Л .: Academia, 1925. 67 c.
  • Маттіас Бжоска: Криза модерну: Франц Шрекер і музичний театр 1920-х років // Мистецтво XX століття: йде епоха? Зб. статей. У 2-х томах. Т. 1 / упоряд. В. Валькова, Б. Гецелев / Нижнегородская гос. держ. консерваторія ім. М. І. Глінки. Нижній Новгород, 1997.. C. 111—129.
  • Дегтярьова Н. І .: Опери Франца Шрекер і модерн в музичному театрі Австрії і Німеччини. СПб., 2010. 368 с. ISBN 978-5-7422-2775-5