Франц Макс Шліпер (нім. Franz Max Schlieper; 22 серпня 1905, Берлін4 квітня 1974, Гамбург) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Франц Шліпер
нім. Franz Max Schlieper
Народився22 серпня 1905(1905-08-22)
Берлін, Німецька імперія
Помер4 квітня 1974(1974-04-04) (68 років)
Гамбург, ФРН
Країна Німеччина
Діяльністьвійськовослужбовець
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна
Військове звання Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест

Біографія

ред.

Син директора кооперативу Макса Франца Шліпера і його дружини Клари, уродженої Дуди. Молодший брат генерал-лейтенанта Фріца Шліпера, також кавалера Лицарського хреста Залізного хреста.

1 жовтня 1925 року вступив в рейхсвер. З 1 жовтня 1938 року служив в 2-му (організаційному) відділі при 3-му обер-квартирмейстері Генштабу сухопутних військ. З 10 листопада 1939 року — 4-й офіцер Генштабу 7-ї армії, з 1 липня 1940 року — 1-й офіцер Генштабу 253-ї піхотної дивізії, з 1 вересня 1941 року — 3-й офіцер Генштабу 9-ї армії. З 1 серпня 1942 року — командир 94-го піхотного (з 15 жовтня 1942 року — гренадерського) полку, з 1 лютого 1944 року — 32-ї піхотної дивізії. З 1 червня 1944 року — начальник штабу генерала піхоти в ОКГ. З 1 серпня 1944 року — командир 1132-ї гренадерської бригади, з 7 вересня 1944 року — 73-ї піхотної, з 10 квітня 1945 року — 12-ї авіапольової дивізії. 9 травня 1945 року взятий в полон радянськими військами в Данцигу, утримувався в різних таборах НКВС і в Бутирській в'язниці. 24 червня 1950 року військовим трибуналом Москви засуджений до 25 років таборів. 7 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Звання

ред.

Нагороди

ред.

Бібліографія

ред.
  • Mitarbeit an Edgar Röhricht: Probleme der Kesselschlacht: dargestellt an Einkreisungs-Operationen im Zweiten Weltkrieg. Condor-Verlag, 1958.
  • Nächtlicher Ausbruch und Durchbruch (Die Kämpfe der 73.Inf.Div. vom 30.1. bis 4.2.1945). Wehrkunde: Organ der Gesellschaft für Wehrkunde, Band 9, Ausgabe 11, Verlag Europäische Wehrkunde, 1960, S. 553 ff.

Література

ред.

Посилання

ред.