Франц Мазох
Франц Мазох (нім. Franz Masoch; 21 квітня 1763, м. Уймолдова[1][2] (румун. Молдова-Ноуе, тепер Румунія) — 18 березня 1845, Львів) — доктор фармацевтики, професор медико-теоретичного навчання для хірургів кафедри хірургії, ректор Львівського Університету, почесний громадянин Львова.
| Франц Мазох | |
|---|---|
 | |
| Народився |
21 квітня 1763 Молдова-Ноуе, Караш-Северін, Румунія |
| Помер |
18 березня 1845 (81 рік) Львів, Австрійська імперія |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |
 Австрійська імперія |
| Діяльність | лікар |
| Alma mater | Віденський університет |
| Галузь | хірургія |
| Заклад | ЛНУ ім. І. Франка |
| Посада | ректор Львівського університету |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор фармацевтики |
| У шлюбі з | Роза П'єро |
| Діти | син Франц Кароль, доньки Зиновія і Кароліна |
Біографія ред.
Студіював філософію у Тирнаві й Празі. Закінчив медичний факультет Віденського університету. Із 1788 року працював у віденському загальному шпиталі.
10 лютого 1793 року, одружившись з Розою П'єро, у пошуках кращої долі, переїжджає до Львова (тоді — Австрійська імперії) і стає професором кафедри хірургії Львівського університету, отримує звання почесного громадянина Львова. Долучається до товариства хірургів-практиків, яке невдовзі й очолює.
Консисторія (керівний орган університету — сенат) ставиться до викладача-добродія неприязно. Автор «Історії Львівського університету» Людвік Фінкель, вивчаючи протоколи вишу, натрапив на декілька зауваг щодо доктора Мазоха. Зокрема, у 1797 році професор видав свідоцтво хірургові-єврею без відома представника медичних студій у консесі.
У 1806 року польські магнати Яблонський, Цетнер, Потоцький, низка впливових міщан, а також львівські архієпископи латинського та вірменського обрядів звертаються до цісаря, просячи надати Францу Мазоху шляхетство за велику самопожертву, виявлену ним у виконанні професійного обов'язку медика. Цісар прохання відхиляє. У 1807 році Мазох відмовляється від професорства та виходить на пенсію, присвячує себе лікарській справі.
1827 — знову обрано ректором Львівського університету. Rector magnificus за сумісництвом депутат Станового сейму від Перемишльської греко-католицької митрополичої капітули.
Запис у метричній книзі Катедрального собору говорить про смерть Франца Мазоха 18 березня 1845. Похований на полі № 10 Личаківського цвинтаря.
Родинні відносини ред.
Жив у будинку № 97 біля Краківської брами. У 1804 народився первісток Йосифа Едуарда Антона, але через місяць помер. Усього у Франца було п'ятеро дітей. Лише трьом нащадкам Франца Мазоха судилося дожити до дорослого віку. Синові Францу Каролю, донькам Зиновії та Кароліні (у джерелах частіше — Шарлота). Дружина загинула через 3 дні після народження останньої дівчинки. Дочка Кароліна одружилася з директором львівської поліції Леопольдом фон Захером, який добавив до свого прізвища прізвище дружини, яке на той час у Львові викликало велику повагу. Таким чином у 1838 році дворічний Леопольд фон Захер-молодший став Захер-Мазохом[3].
Наукова діяльність ред.
Доктор фармацевтики, професор медико-теоретичного навчання для хірургів. У 1802 році його вперше обирають ректором Львівського Університету. Тоді на галицьких землях вкотре спалахує епідемія віспи. Тож разом з професорами Крауснекером та Седеєм власним коштом створює заклад безкоштовного щеплення. У 1806, коли вірус пожвавлюється знову, дбаючи про якість вакцини, наказує постачати її безпосередньо з Англії. Серед населення повага до лікаря стрімко зростала. Пізніше Леопольд фон Захер-Мазох у спогадах про своє дитинство напише: «Коли ми проходили єврейським кварталом, перехожі кланялися доземно дідусю»[4] . У 1806, у розпал боротьби з віспою, його звинуватили у недбалості в службових справах.
Могила ред.
Майже два століття на могилі квітне кам'яний мак, парадоксально і пророче — символ забуття. Трохи вище викарбуваний, за різними припущеннями, герб лікарської династії або ж емблема медицини, стилізована під герб: під цісарською короною посох Ескулапа. Вінчає меморіал куля з двома крилами. Земна куля, довкола якої звивається кільцем символ часу — змія. Портрет самої вічності, яка забуває миті, мов «кусає себе за хвіст». Вічність на тлі одного непомітного, але достойно прожитого життя[4] .
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Dokumentation, Österreichisches Biographisches Lexikon und biographische (1 січня 2003). Masoch (Massoch), Franciszek. www.biographien.ac.at (нім.). Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ МАЗОХ Франциск (MASOCH Francisco). www.meduniv.lviv.ua (uk-ua) . Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ Львовская «мазохиада»
- ↑ а б Мазох — видатний лікар і викладач в тіні відомого онука[недоступне посилання з травня 2019]
Джерела ред.
- Мазох Франциск // Зіменковський Б. С. Гжегоський М. Р. Луцик О. Д. Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
- Кухта В., Кухта С. Розвиток стоматології у Львові до середини ХІХ століття. Праці наукового товариства імені Шевченка. Лікарський збірник. Медицина і біологія. Том XXIV.
Посилання ред.
- Мазох Франциск (Masoch Francisco) // Офіційний вебсайт Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького
- Історія створення Львівського університету
- Мазох — видатний лікар і викладач в тіні відомого онука[недоступне посилання з травня 2019]
- Сварник Галина. Джерела до біографії письменника Леопольда фон Захер-Мазоха та його родини в Галичині