Вікіпедія

Франциска Ґіффай

німецький політик

Франциска Ґіффай (нім. Franziska Giffey, транск. [ˈɡɪfaɪ̯], до шлюбу Süllke; нар. 3 травня 1978(19780503), Франкфурт-на-Одері) — німецька політична діячка (СДП), з 14 березня 2018 року до 19 травня 2021 року — міністр у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини у складі четвертого уряду Анґели Меркель, з 2015 до 2018 року — голова районної ради району Нойкельн у Берліні. З 21 грудня 2021 року — керівний бургомістр Берліну[5].

Франциска Ґіффай
нім. Franziska Giffey
Франциска Ґіффай
Франциска Ґіффай
Ґіффай 2021 року
Керівний бургомістр Берліну
Нині на посаді
На посаді з 21 грудня 2021
Попередник Міхаель Мюллер
Федеральний міністр у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини
14 березня 2018 — 20 травня 2021
Попередник Катаріна Барлі
Наступник Крістіне Ламбрехт
Лідер СДПН у Берліні
із Раедом Салехом
Нині на посаді
На посаді з 28 листопада 2020
Попередник Міхаель Мюллер
Мер Нейкольну[en]
15 квітня 2015 — 14 березня 2018
Попередник Гайнц Бушковський[en]
Наступник Мартін Гікель
Член Палати депутатів Берліну від округу Нейкольн 6
Нині на посаді
На посаді з 4 листопада 2021
Попередник Карін Корте
Народилася 3 травня 1978(1978-05-03)[1][2][3] (45 років)
Франкфурт-на-Одері, НДР[1]
Відома як нехудожня письменниця, соціальна науковиця, політична діячка
Місце роботи Verwaltungsakademie Berlind і Otto-Suhr-Institutd
Країна Німеччина і НДР
Alma mater HU Berlin, Вільний університет Берліна (2009)[4] і Fachhochschule für Verwaltung und Rechtspflege Berlind (2001)[4]
Політична партія Соціал-демократична партія Німеччини[4]
У шлюбі з Karsten Giffeyd
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички
Підпис
franziska-giffey.de
 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія та кар'єра ред.

Виросла зі своїм братом у селі Брізен у районі Одер-Шпре в НДР. Батько працював механіком,[6] а мати — бухгалтеркою. З 1988 до 1997 року Франциска була ученицею гімназії ім. сестер Шолль у Фюрстенвальде (Шпре). У гімназії вона на волонтерських засадах організувала шкільну бібліотеку та проводила там більшу частину свого вільного часу.[7]

1997 року склала випускні іспити у гімназії ім. сестер Шолль, отримавши середній бал 1,5, та розпочала навчання в Гумбольдтському університеті Берліна на педагогічному факультеті за фахом «англійська та французька мова». Та після другого семесту, літом 1998 року, була змушена перервати навчання у зв'язку з виникненням дисфонії — порушення голосу через послаблення м'язів гортані. Лікарі наполегливо радили їй відмовитися від навчання на вчительки.[8] Зважаючи на проблеми з голосом, Ґіффай вирішила вивчати адміністративне право у Вищій школі адміністративного та юридичного управління (FHVR) у Берліні. 2001 року вона здобула диплом із адміністративного менеджменту.

Під час навчання 2000 року провела кілька місяців в офісі районної ради Льюїшама у Лондоні, співпрацюючи з Дейвом Салліваном (Лейбористська партія).[9] Після закінчення навчання спочатку працювала в Берліні в офісі районного голови району Трептов-Кепеніка — Клауса Ульбріхта (СДП), де вона була співробітницею до 2002 року. Крім своєї професійної діяльності в місцевому уряді в Берліні вона закінчила навчання за напрямком «Європейський управлінський менеджмент» у FHVR, де навчалася з 2003 до 2005 року. 2005 року отримала науковий ступінь магістра. У межах цього навчання, 2003 року, вона працювала в Представництві Берліну в Європейському Союзі в Брюсселі, а 2005 року в Парламентській асамблеї Ради Європи в Страсбурзі. У 2004—2009 роках також працювала доценткою в різних академіях та інститутах, у тому числі в Управлінській академії Берліна, Європейській школі управління в Берліні та Академії dbb.[9][10]

З 2002 до 2010 року була європейською комісаркою берлінського району Нойкельн. З 2005 до 2010 року вона працювала над докторантурою за напрямком «політологія» у Вільному університеті Берліна. Написала дисертацію на тему «Шлях Європи до громадян — політика Європейської комісії зі залучення громадянського суспільства».[11] 2010 року отримала ступінь доктора політології (Dr. rer. pol.) у Вільному університеті Берліна.[9]

2008 року одружилася з лікарем-ветеринаром Карстеном Ґіффаєм.[12] Проживає з ним у Берліні, 2009 року народила сина.[13][8]

Політична кар'єра ред.

У 29-річному віці Франциска вступила до СДП, працюючи в берлінських комунальних органах. Після вступу в партію, з 2007 року вона була відповідальною за партійну казну в регіональній раді правління партії.[8][9] 2014 року очолила регіональну раду правління та була на цій посаді до 2018 року.[14][15]

З 1 вересня 2010 року Франциска Ґіффай перебуває у відпустці як муніципальна чиновниця землі Берлін.

Радниця районної ради Нойкельна з питань освіти, школи, культури та спорту (2010—2015) ред.

З 2010 до 2015 року Ґіффай була радницею районної ради Нойкельна у Берліні з питань освіти, школи, культури та спорту.

Голова районної ради Нойкельна (2015—2018) ред.

 
На засіданні Бундесрату, 2019 рік

2015 року на зібранні районних депутатів берлінського району Нойкельн Ґіффай була обрана головою районної ради, після того як її кандидатура довгий час висвітлювалася в медіа як можлива заміна Гайнцу Бушковському (СДП).[8][16][17][18] Бувши районною головою, вона також очолювала фінансово-економічний відділ[19] та була почесною головою правління фонду замку Бріц.

Міністерство у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини (з 2018 року) ред.

14 березня 2018 року Франциску Ґіффай номінували на посаду міністра у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини у складі четвертого уряду Анґели Меркель.[20] Мартін Гікель став її наступником на посаді голови районної ради Нойкельну.[21]

У квітні 2018 року в інтерв'ю ЗМІ Ґіффай оголосила про розгляд законопроєкту про дитячі садки, так званий «Gute-Kita-Gesetz», який мав на меті допомогти землям Німеччини покращити якість догляду за дітьми. Серед іншого, проєкт передбачав звільнення від плати, зміни умов по догляду та забезпечення мовного розвитку дітей. Закон наголошував на необхідності покращення підготовки, умов праці та оплати вихователів. Також наголошувалось, що нестача кадрів у цій сфері не може бути легко вирішена шляхом імміграції.[22]

Кандидатка на вибори до Палати депутатів Берліну ред.

У вересні 2020 року Франциска Ґіффай була номінована від СДП на вибори до Палати депутатів Берліну 2021 року від виборчого округу Нойкельн 6.[23]

Підозра на плагіат ред.

У лютому 2019 року стало відомо, що дисертація Франциски Ґіффай, яку вона написала під науковим керівництвом Тані Берцель у Вільному університеті Берліна, перевіряється через підозру на плагіат.[24] Ґіффай сама подала свою дисертацію на перевірку, після того як програма «VroniPlag Wiki» виявила 119 можливих плагіатів.[25]

У серпні 2019 року Ґіффай повідомила правління партії СДП, що вона відмовиться від міністерського крісла, якщо Вільний університет Берліна відкличе її докторський ступінь. З цієї причини вона не висувала свою кандидатуру на посаду голови партії 2019 року.[26]

У середині листопада 2020 року Ґіффай заявила, що вона відмовляється використовувати свій докторський титул в майбутньому, але залишається на посаді федерального міністра і буде висувати свою кандидатуру на посаду голови СПД у Берліні.[8][27] Університет заявив, що проведе наступну перевірку її докторської дисертації, у зв'язку з тим, що в попередній перевірці 2019 року припустились помилок. Відповідно до повідомлення газети «Die Zeit», у комісії перебували тільки науковці, які мали зв'язок з науковою керівницею Ґіффай.[28] Наступну перевірку докторської роботи мали завершити до лютого 2021 року.[29]

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #140743421 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ а б в https://www.bundesrat.de/SharedDocs/personen/DE/laender/be/giffey-franziska.html
  5. ↑ Бургомістром Берліна вперше в історії стала жінка. Радіо Свобода (українською) . 22 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
  6. ↑ www.artattacke.com. Autowerkstatt Süllke (нім.). Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 18 липня 2019.
  7. ↑ Bruns, Hildburg (15. April 2015). Franziska Giffey: Diese Kleine zieht in Neukölln die Strippen. www.bz-berlin.de (нім.). BZ. Процитовано 18 липня 2019.
  8. ↑ а б в г д Klesmann, Martin (4 серпня 2014). Franziska Giffey in Neukölln: Diese Frau wird Buschkowskys Nachfolgerin. Berliner Zeitung (de-DE) . Архів оригіналу за 30 квітня 2016. Процитовано 18 липня 2019.
  9. ↑ а б в г Zur Person – Dr. Franziska Giffey (de-DE) . Процитовано 18 липня 2019.
  10. ↑ Bezirksstadträtin Dr. Franziska Giffey (SPD). web.archive.org (нім.). 16 листопада 2014. Архів оригіналу за 16 листопада 2014. Процитовано 18 липня 2019.
  11. ↑ Dr. Franziska Giffey. www.polsoz.fu-berlin.de (нім.). 7 березня 2012. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 18 липня 2019.
  12. ↑ Pickert, Jens; Magdeburg, Volksstimme. Mächtig stolz auf Schwiegertochter. www.volksstimme.de (нім.). Процитовано 18 липня 2019.
  13. ↑ Dinklage, Meike (23 липня 2018). Familienministerin Franziska Giffey: "Ich bin keine Freundin des halb leeren Glases". BRIGITTE (нім.). Brigitte. Процитовано 18 липня 2019.
  14. ↑ Neuköllner SPD wählt Franziska Giffey zur neuen Vorsitzenden. SPD Neukölln (de-DE) . 10 травня 2014. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  15. ↑ SPD Neukölln wählt neuen Vorstand – Severin Fischer folgt Franziska Giffey. SPD Neukölln (de-DE) . 15 квітня 2018. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  16. ↑ Schütze, Elmar (30 січня 2013). Neukölln: Buschkowsky will weitermachen. Berliner Zeitung (de-DE) . Процитовано 18 липня 2019.
  17. ↑ Loy, Thomas (31.01.2013). Bezirksbürgermeistern droht die Pensionierung. Keine Lust abzutreten. www.tagesspiegel.de (нім.). Der Tagesspiegel. Процитовано 18 липня 2019.
  18. ↑ Bruns, Hildburg. Unterschätzte Frauen: BILD stellt die neuen Berliner Spitzen-Frauen vor. bild.de (нім.). Bild. Процитовано 18 липня 2019.
  19. ↑ Abteilung Finanzen und Wirtschaft. www.berlin.de (нім.). 17 червня 2019. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  20. ↑ Große Koalition: Das neue Kabinett auf einen Blick. Spiegel Online (нім.). 14 березня 2018. Процитовано 18 липня 2019.
  21. ↑ Martin Hikel übernimmt in Neukölln von Franziska Giffey. www.tagesspiegel.de (нім.). Процитовано 18 липня 2019.
  22. ↑ Familienminsterin: Bund will Milliarden für bessere Kitas zahlen. Die Zeit (de-DE) . 28 квітня 2018. ISSN 0044-2070. Процитовано 18 липня 2019.
  23. ↑ Tagesspiegel, Familienministerin Giffey will ins Berliner Abgeordnetenhaus vom 16. September 2020
  24. ↑ Plagiatsverdacht gegen Familienministerin: Hochschule soll Giffeys Dissertation prüfen. In: Spiegel Online. (http://www.spiegel.de/lebenundlernen/uni/franziska-giffey-doktorarbeit-der-familienministerin-unter-plagiatsverdacht-a-1252295.html).
  25. ↑ Franziska Giffey: Hochschule prüft Doktorarbeit der Familienministerin. In: Die Zeit. Hamburg, ISSN 0044-2070 (https://www.zeit.de/politik/deutschland/2019-02/franziska-giffey-plagiatsvorwurf-doktorarbeit-freie-universitaet-berlin).
  26. ↑ Peter Carstens, Familienministerin Giffey stellt Rücktritt in Aussicht. In: faz.net, 15. August 2019 (abgerufen am 15. August 2019).
  27. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |abruf= (можливо, |access-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |sprache= (можливо, |language=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |titel= (можливо, |title=?) (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. ↑ https://www.tagesspiegel.de/wissen/wendung-im-fall-giffey-waren-die-plagiatspruefer-befangen/26617290.html
  29. ↑ Doktorarbeit soll bis Ende Februar neu geprüft werden. Zeit-online 19. November 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франциска_Ґіффай&oldid=41713242