Франсіс (Франсуа) Марі Мартинес-Пікабіа (22 січня 1879 — 30 листопада 1953) — відомий французький художник, працювавший у стилях імпресіонізму, абстракціонізму, сюрреалізму, ілюстратор, декоратор, член міжнародного руху «Дада». Автор віршів «П'ятдесят два дзеркала» (1917 рік).

Франсіс Пікабіа
фр. Francis Picabia

Francis Picabia, photograph published in Les Peintres Cubistes, 1913.jpg

Народження 22 січня 1879(1879-01-22)[1][2][…]
Париж, Франція
Смерть 30 листопада 1953(1953-11-30)[1][2][…] (74 роки)
  Париж, Франція[1][4]
Поховання Цвинтар Монмартр
Національність французи[4]
Громадянство Flag of France (1794–1815, 1830–1958).svg Франція[5]
Жанр портрет
Навчання École nationale supérieure des arts décoratifsd і Коледж Станіслава в Парижіd
Діяльність художник, письменник, сценарист, поет, рисувальник
Напрямок живопис
Відомі учні Buffie Johnsond
Твори Q2413412?, Q3224380? і Q3363223?
У шлюбі з Gabrièle Buffet-Picabiad
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону
Сайт picabia.com

CMNS: Франсіс Пікабіа у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

МолодістьРедагувати

Франсіс народився у сім'ї іспанського аристократа. Талант художника у нього проникувся досить рано. Вже у 1894 році, колі Франсісу було лише 15 років, його батько направив одну з картин Франсіса у Салон французьких художників. Вона була прийнята та відмічена призом. У 1895 році Франсіс Пікабіа поступає до Школи прикладного мистецтва. Він відвідує Лувр, Академію Ембра, бере також приватні уроки.

У ранніх роботах Пікабіа помітний вплив Барбізонської школи, але вже у 1897 Пікабіа знайомиться з роботами А.Сіслея. Він приєднується для нової на той час мистецької течії — імпресіонізму. Знайомство з К.Піссаро стало початок насиченої праці. В цей час Пікабіа створює декілька сотень картин. Усі вони були представлені у 1905 році на першій персональній виставці у Парижі.

Подальше життя і творчістьРедагувати

Новий період у творчості Франсіса Пікабіа пов'язаний зі змінами в особистому житті. У 1908 році він одружується з Габріель Бюффе. Франсіс зацікавився теорією Габріель, згідно з якою емоційне сприйняття пов'язувалося із формальною структурою. Пошук нових засобів художнього вираження привело Пікабіа до абстракціонізму, зокрема кубізму. Перші його картини в цьому напрямку — «Каучук», «Пейзаж» (1909 рік), «Регата» (1911 рік). Разом з М.Дюшаном входить до групи Пюто й на виставці «Золоте січення» (112 рік) представляє картину «Танок у джерела», де намагається домогтися синтезу людських фігур та ландшафту за допомогою об'єму та кольору.

У 1913 році Пікабіа бере участь у «Арморі-шоу» у Нью-Йорку. Тут він мав величезний успіх. Франсіс дає багато інтерв'ю, виступає з публічними лекціями. а також пише низку аковрелей — «Нью-Йорк», «Негритянська пісня», картину «Удні» (розмір 300Х300 см).

Більшість картин художника у 1910-1920-х роках відображала популярні у Західній Європі ідеї «орфізма». Машини, які увійшли у життя й побут, елементи інженерних схем, наділені людськими якостями та почуттями, заповнюють усі твори Пікабіа — «Ось донька, яка була народжена без матері», 1916—1917 роки, «Оборежно: пофарбовано», 1917—1919 роки.

З початком Першої Світової війни Франсіса Пікабіа було мобілізовано та спрямовано з дорученням на Кубу. На цьому шляху він майже на рік затримався у Нью-Йорку, де працював у аванградному журналі Е.Штигліца «291».

З 1916 року Франсіс живе у Барселоні, де відкриває для себе рух дадаїстів. Під його впливом Пікабіа пише картини «Серпантин» та «Volucelle-II», видає журнал «391», в якому друкує вірші, ессе. графіку. В цей час з картин Пікабіа зникає м'які фарби та відтінки, всі більше стає сірих, корічневих з жовтими, червоними та зеленими тонами. У квітні 1920 року пройшла виставка його картин та малюнків, але Пікабіа не вдалося отримати визнання.

Тоді він пориває з дадаїзмом, водночас цікавиться нових рухом — сюрреалізмом. Під його впливом створює низку цікавих робіт, окрема «Жінка з парасолькою», 1924—1925 роки. При цьому Пікабіа працює над пейзажними портретами чарівних та вульгарних «ню» («Сюзі Солідол», 1933 рік). Водночас Пікабіа займається оформленням декорації для шведського балету «Відпочинок» та бере участь у зьомках фільму «Антракт» Р.Клера. Всі ці творчі пошуки Ф.Пікабіа надали йому міжнародного визнання.

У період Другої Світової війни Пікабіа намагається відродити свій ранній імпресіонізм у пейзажному живопису. З 1945 році він закінчує подорожувати по всьому світу й оселяється у Парижі. Відбуваються його ретроспективні виставки в галереях Рене (1946 рік) та Друе (1949 рік).

З 1951 року Ф.Пікабіа практично не займається живописом.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Picabia, Cathy Bernheim; Éditions du Félin, 1995
  • Thomas Krens Rendezvous. Masterpieces from the Centre Georges Pompidou and the Guggenheim Museums. Guggenheim Museum Publications, New York 1998, ISBN 0-89207-213-X