Франсіско Герреро
Франсіско Герре́ро (ісп. Francisco Guerrero; 4 жовтня 1528, Севілья — 8 листопада 1599, там само) — іспанський композитор і католицький священник; поряд із Т. Л. де Вікторією найзначніший автор церковної музики іспанського Ренесансу. Представник андалусійської школи композиторів XVI століття[7][8].
Франсіско Герреро | |
---|---|
Народився | 4 жовтня 1528[4][5] Севілья, Кастильська Корона |
Помер | 8 листопада 1599[1][2][…] (71 рік) Севілья, Кастильська Корона ·Чорна смерть |
Поховання | Севільський катедральний собор |
Країна | Кастильська Корона |
Діяльність | композитор, органіст |
Знання мов | іспанська[6] |
Посада | капельмейстер |
Брати, сестри | Pedro Guerrerod |
Нарис біографії та творчості
ред.Учень К. де Моралеса. У 1542—1546 співець, з 1551 помічник регента, у 1574—1599 (з перервами) капельмейстер кафедрального собору в Севільї. Паломництво до Святої землі (1588—1589), що супроводжувалося (на зворотному шляху) нападом піратів та іншими пригодами, описав у книзі своїх дорожніх нотаток «Подорож до Єрусалиму» (1590), яка мала великий успіх у сучасників.
Майстерно грав на арфі, органі, вівелі та інших інструментах[9]. Центральне місце у творчості Герреро займають вокальні твори для церкви: «Страсті за Матфеєм» і «Страсті за Іваном» (Рим, 1585; мають примітний авторський підзаголовок more hispano[10]), 18 мес (в тому числі реквієм; опубліковані в 1566 і 1582), близько 150 мотетів (1555—1597), магніфікати у всіх церковних тонах (1563), восьмиголосний Te Deum (1589). Всесвітню популярність набув п'ятиголосний мотет Герреро «Ave Virgo sanctissima»[11] (1566).
Крім високих та «вчених» жанрів Герреро працював у різних жанрах паралітургійної музики. Масштабна збірка «Духовні пісні та вільянсіко» («Canciones y villanescas espirituales», Венеція, 1589) показує його не лише як майстра імітаційної поліфонії, а й гомофонного (старого мофонного) складу. Для деяких п'єс колекції характерними є винахідливість ритміки (синкопи, тріолі, квазіфольклорні танцювальні фігури) та «театральні» ефекти — генеральні паузи, контрасти ансамблевого та сольного звучання, звукообразівність.
Серед учнів Герреро — Алонсо Лобо. Ім'я Герреро має Севільська консерваторія.
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- ↑ Grove Music Online — OUP.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Brockhaus-Riemann-Musiklexikon. 3te Aufl. Ergänzungsband, hrsg. von Kurt Oehl. Zürich: Atlantis Musikbuch-Verlag, 2001. Bd. 2, S. 156.
- ↑ Wörner K.H. Geschichte der Musik. 8te Aufl. Göttingen, 1993, S. 158.
- ↑ Музична енциклопедія (т.6, М., 1982, стлб. 722) називає Герреро представником «андалуської органної школи», проте, жодних творів для органу у творчому доробку Герреро немає. У статті про Герреро у Музичному словнику Гроува (2001) також немає посилань до «андалуської органної школи».
- ↑ «на іспанський манер».
- ↑ «Радуйся, пресвятая Дева»
Літературні твори
ред.- El viage de Hierusalem que va fer Francisco Guerrero, Racionero, y Maestro de Capilla de la Santa Iglesia de Sevilla. Valencia, 1593.
Література
ред.- Pacheco F. Llibre de descripción de verdaderos retratos de ilustres y memorables varones. Seville, 1599. Seville, 1985.
- Anglès H. Cristóbal de Morales y Francisco Guerrero // AnM, ix (1954), 56-79
- Anglès H. Latin Church Music on the Continent: Spain and Portugal // The New Oxford History of Music 4 (1968), pp.372-413, esp. 388ff.
- Stevenson RM Francisco Guerrero (1528—1599): Seville's Sixteenth-Century Cynosure // Inter-American Music Review, xiii/1 (1992), 21-98
- Rees O. Guerrero's L'homme armé Masses and their Models // Early Music History, xii (1993), 19-54/