Вікіпедія

Франсуа Гійом Жан Станіслав Андріє

Франсуа Гійом Жан Станіслав Андріє (фр. François Guillaume Jean Stanislas Andrieux; 1759–1833) — французький поет, драматичний письменник[8], член Французької академії.

Франсуа Гійом Жан Станіслав Андріє
фр. François Andrieux
Ім'я при народженні фр. François Guillaume Jean Stanislas Andrieux
Народився 6 травня 1759(1759-05-06)[1][2][…]
Страсбург, Q22010895?, Метрополія Франції, Франція[2][4][5]
Помер 10 травня 1833(1833-05-10)[1][2][…] (74 роки)
колишній 10-й округ Парижаd, Париж[2][4]
·холера
Поховання Пер-Лашез[6]
Країна  Франція[7]
Діяльність політик, драматург, професор, письменник, адвокат, суддя, поет, артист-виконавець
Alma mater collège du Cardinal-Lemoined
Знання мов французька[1][2]
Заклад Колеж де Франс
Членство Французька академія
Напрямок сенсуалізм
Посада Member of the Council of Five Hundredd, perpetual secretary of the French Academyd і seat 38 of the Académie françaised
Партія жирондисти
Родичі Saint-Albin Bervilled і Alexandre Labrousted
Автограф

Біографія ред.

Народився 6 травня 1759 року у Франції в Ельзасі в місті Страсбурзі.

Здобувши освіту в Collège du Cardinal-Lemoine при Паризькому університеті, до початку Великої французької революції працював адвокатом.

28 вересня 1784 одружився з Марі Жюд (фр. Marie Jude); в цьому шлюбі у них народилися дві дівчинки.

1798 року вступив в Раду п'ятисот депутатом від департаменту Сен-Сен-Дені. Після перевороту 18 брюмера був трибуном, а 1800 року секретарем, незабаром після чого був призначений президентом трибуната.

Перший консул Французької республіки Наполеон Бонапарт, до задумів якого Андріє ставився дуже вороже, 1802 року видалив останнього від займаних ним посад. У передмові до «Вибраних творів» Андріє, виданим 1878 року, Ш. Розан призводить фразу президента Трибуната з його розмови з Наполеоном: «Громадянин Консул, ви член Відділення механіки [Французького інституту] і знаєте, що спиратися можна лише на те, що чинить опір»[9].

Вийшовши у відставку, Франсуа Андріє цілком присвятив себе заняттям науками і літературою.

З 1804 року обіймав посаду професора в Політехнічній школі, а після Реставрації Бурбонів працював професором в Колеж де Франс.

1816 року обраний в члени Французької академії.

Помер Андріє 9 травня 1833 в Парижі.

Пам'ять ред.

З його віршованого оповідання «Мельник з Сан-Сусі» (фр. Le Meunier de Sans-Souci) фраза «Є ще судді в Берліні!» (фр. Il ya des juges a Berlin) стала крилатою[9]. В авторитетному словнику Ларусса середини XIX століття вона розшифровується так:

Вираз «є судді в Берліні» з тих пір використовується для протиставлення права силі.[10]

Праці автора ред.

П'єси:

  • Anaximandre, ou le Sacrifice aux Grâces, comédie en un acte en vers de dix syllabes, Paris 1782.
  • Les Étourdis, ou le Mort supposé, comédie en 3 actes en vers, Paris 1790.
  • Louis IX en Égypte, opéra en 3 actes, Paris 1790.
  • L'enfance de Jean-Jacques Rousseau, comédie en un acte, mêlée de musique, Paris 1794.
  • Helvétius, ou La Vengeance d'un sage, comédie en un acte et en vers, Paris 1802.
  • Le Trésor, comédie en 5 actes, en vers, Paris 1804.
  • Molière avec ses amis, ou la Soirée d'Auteuil, comédie en 1 acte en vers, Paris 1804.
  • La Suite du Menteur, comédie en cinq actes, en vers de Pierre Corneille, avec des changemens et additions considérables et un prologue, Paris 1808.
  • Le Vieux Fat, ou les Deux Vieillards, comédie en 5 actes, en vers, Paris 1810.
  • Lucius Junius Brutus, tragédie en 5 actes, Paris 1830.
  • Quelques scènes impromptu ou la Matinée du jour de l'an . Prologue pour l'ouverture du Théâtre royal de l'Odéon, sous la direction de M. Picard, Paris 1816.
  • La Comédienne, comédie en 3 actes, en vers, Paris 1816.
  • Le Rêve du mari, ou le Manteau, comédie en 1 acte et en vers, Paris 1 826. П'єса ставилася в Росії під назвою «Плащ, або Чоловік як і всякий». Переробка з фр. в віршах М. А. Офросімова.

Інше:

  • Querelle de Saint-Roch et de Saint-Thomas, sur l'ouverture du manoir céleste à Mademoiselle Chamero, 1795.
  • Contes et opuscules en vers et en prose, suivis de poésies fugitives, 1800.
  • Cours de grammaire et de belles-lettres: Sommaire des leçon, 1806.
  • Poésies de François-Guillaume-Jean-Stanislas Andrieux, 1842.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 99. — ISBN 978-2-221-06888-5
  3. ↑ а б в Sycomore / Assemblée nationale
  4. ↑ а б Андріе // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 293–294.
  5. ↑ Андриэ, Франсуа-Гильом-Жан-Станислав // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 768.
  6. ↑ A. Henry Le Père Lachaise historique, monumental et biographique — Paris: chez l'auteur, 1852. — P. 46. — 116 с.
  7. ↑ RKDartists
  8. ↑ Андриэ Франсуа-Гильом-Жан-Станислав // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  9. ↑ а б Константин Душенко. Андриё, Франсуа Жан. — Большой словарь цитат и крылатых выражений. — Litres, 2017. — 2606 с. — ISBN 5457021955.
  10. ↑ Как Фридрих Великий с мельником судился |. www.partner-inform.de. Процитовано 15 серпня 2017.

Література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франсуа_Гійом_Жан_Станіслав_Андріє&oldid=42387484