Флавіо Могеріні

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Могеріні.

Фла́віо Могері́ні (італ. Flavio Mogherini; нар. 25 березня 1922, Ареццо — пом. 21 квітня 1994, Рим) — італійський кінорежисер, сценарист і продюсер. Батько верховного представника Євросоюзу із закордонних справ — Федеріки Могеріні.

Біографія

Флавіо Могеріні здобув вищу освіту в галузі архітектури, потім закінчив Експериментальний кіноцентр у Римі. Почав творчий шлях як автор скетчів, дебютував як художник по костюмах у фільмі Філіпа Вальтера Ратті «Елеонора Друзе» (1948).

Здобув популярність у 1950 році завдяки роботі у фільмі Маріо Монічеллі і Стено «Собаче життя», де зарекомендував себе талановитим художником-постановником у манері пізнього неореалізму. У 1951 році ті ж режисери запросили його в фільм «Поліцейські та злодії». У 1954 році Флавіо Могеріні працював з Роберто Росселліні у фільмі «Де свобода?» і з Луїджі Дзампа у фільмі «Римлянка».

На початку 1960-х років Могеріні брав участь у перших фільмах П'єра Паоло Пазоліні («Аккатоне» 1961 року і «Мама Рома» 1962-го). У 1961 році працював у фільмі Мауро Болоньїні «Бездоріжжя».

У 1970-х роках зайнявся режисурою і зняв кілька комедій. До його найбільш вдалих кінокартин відносять стрічки «Щоб любити Офелію» і «Паоло Барка, вчитель початкових класів, практично нудист» (в обох знімався Ренато Поццетто), а також гротескну комедію «Шляхетний венецієць» (1976) з Марчелло Мастроянні в головній ролі.