Ферро Карріль Оесте

(Перенаправлено з Феррокаріль Оесте)

«Фе́рро Каррі́ль Ое́сте» (ісп. Club Ferro Carril Oeste) — аргентинський спортивний клуб. Заснований 28 липня 1904 року у передмісті Буенос-Айреса працівниками англійської компанії «Західна залізниця Буенос-Айреса» (англ. «Buenos Aires Western Railway Co. Ltd.»).

Ферро Каріль Оесте
Escudo del Club Ferro Carril Oeste.svg
Повна назва Club Ferro Carril Oeste
Прізвисько El Verdolaga («портулак»)
Коротка назва Ферро
Засновано 1904
Населений пункт Буенос-Айрес, Аргентина
Стадіон «Архітектор Рікардо Етчеверрі»
Вміщує 24 442
Ліга Прімера B Насьональ
2012
Домашня
Виїзна
«Архітектор Рікардо Етчеверрі» (2010)

ІсторіяРедагувати

Перша назва команди «Атлетичний клуб Західної залізниці Буенос-Айреса» (ісп. Club Atlético del Ferrocarril Oeste de Buenos Aires). У 1938 клуб вийшов зі складу залізничної компанії і змінив назву на сучасну. В 1912 «Ферро Карріль Оесте» виграє чемпіонат другого дивізіону і наступного року з 12-го місця дебютує в чемпіонаті Асоціації аргентинського футболу. [1] Найкраще досягнення в епоху аматорського футболу - 4-е місце у чемпіонаті 1927 року. Бере участь у першому чемпіонаті Аргентини серед професіоналів - 10-е місце. В 30-ті роки за клуб виступав один з найкращих бомбардирів аргентинського футболу Хайме Сарланга. Здебільшого команда посідає місця у нижній частині турнірної таблиці, декілька разів вибуває до нижчого дивізіону, але через два-три роки знову повертається до еліти. Так продовжується до кінця 70-х років.

 
«Феррокаріл Оесте» — чемпіон другого дивізіону 1958

Наступні десять років - найкращі в історії клуба. Тренеру Карлосу Тімотео Грігуолю вдалося з маловідомих гравців скласти потужну команду, яка боролася на рівних з грандами аргентинського футболу та брала участь в латиноамериканських кубках. Найкращими футболістами того складу були: воротар Карлос Барісіо, захисники Оскар Гарре і Ектор Купер, гравець середини поля Джеронімо Саккарді та нападник Альберто Марсіко. Перший успіх прийшов в 1981 році, «Ферро Карріль Оесте» займає другі місця в обох чемпіонатах Аргентини. У Метрополітано на одне очко більше набрала «Бока Хуніорс», на чолі з легендарним Дієго Марадоною. У цьому турнірі Карлос Барісіо встановив рекорд Аргентини для голкіперів («суха серія»), на протязі 1075 хвилин він не пропустив жодного гола у власні ворота. На першому етапі Насьоналя-81 двічі перемагає «Рівер Плейт» і займає перше місце в групі. Потім проходить «Хімнасію» (Ла-Плата) та свого принципового суперника «Велес Сарсфілд». У фіналі знову зустрічається з «Рівер Плейтом», але у вирішальних матчах сильнішим виявився суперник. В 16-ти матчах групового етапу національного чемпіонату 1982 команда здобуває 13 перемог і на шість очок випереджає «Уніон» (Санта-Фе) та «Індепендьєнте». В 1/4 та в півфіналі «Ферро» отримує перемоги над «Індепендьєнте Рівадавія» та «Тальєрес» (Кордова). Перший фінальний матч на полі «Кільмеса» закінчився нульовою нічиєю. Вдома, в присутності 21000 глядачів, «Ферро Карріль Оесте» перемагає 2:0, здобуває чемпіонський титул та путівку до Кубка Лібертадорес. Форвард клубу Мігель Хуарес з 22 забитими м'ячами стає найрезультативнішим гравцем чемпіонату. Наступного року посідає третє місце в чемпіонаті метрополії. До останнього матчу групового етапу Кубка Лібертадорес-1983 мала вагомі шанси на перемогу в групі. Але прикра домашня поразка від «Естудіантеса» залишила команду за бортом турніру. В фіналі Насьоналя-84 дві перемоги над «Рівер Плейтом» 3:0 та 1:0. В Метрополітано-84 «Ферро» лише на одне очко поступається «Аргентинос Хуніорс» і займає друге місце. В цьому році Альберто Марсіко визнається найкращим футболістом Аргентини. В Кубку Лібертадорес-1985 команда набирає однакову кількість очок з «Аргентинос Хуніорс» і за існуючим регламентом призначається додатковий матч, в якому «Ферро Карріль Оесте» зазнає поразки.

В 1986 році захисник команди Оскар Гарре у складі збірної Аргентини стає чемпіоном світу. Найкраще досягнення клубу у 90-х роках - 4-е місце в 1992А. В сезоні 1999/00 «Ферро Карріль Оесте» посідає останнє місце і вибуває до другого дивізіону, де грає і зараз.

ДосягненняРедагувати

Найвідоміші гравціРедагувати

СтатистикаРедагувати

Кубок Лібертадорес (1983, 1985)Редагувати

Матчі Перемоги Нічиї Поразки Різниця м'ячів Очки
13 6 2 5 14 — 13 14

Аматорський чемпіонат Аргентини (1913-1918, 1920-1930)Редагувати

Матчі Перемоги Нічиї Поразки Різниця м'ячів Очки
440 133 98 209 521 — 701 364

Чемпіонат Аргентини
(1931-1946, 1949-1957, 1959-1962, 1964-1968, 1971-1977М, 1978Н-2000)
Редагувати

Матчі Перемоги Нічиї Поразки Різниця м'ячів Очки
2308 708 727 873 2996 — 3509 2199

ПриміткиРедагувати

  1. В 1912-1914 роках у Аргентині існувало дві ліги і кожна виявляла свого чемпіона країни. [1]

ПосиланняРедагувати