Відкрити головне меню

Фернан Пелец (фр. Fernand Pelez, повне іспанське ім'я Фердинанд Емануіл Пелец де Кордова (18 січня, 1848, Париж — 7 серпня, 1913, Париж) — французький художник 19 ст., іспанець за походженням.

Фернан Пелец
Fernand Pelez
Fernand Pelez.jpg
Портретна гравюра з видання 1901 року
При народженні ісп. Ferdinand Emmanuel Pelez de Cordoba d'Aguilar
Народження 18 січня 1843(1843-01-18)[1][2]
former 2nd arrondissement of Paris[d], Париж
Смерть 7 серпня 1913(1913-08-07)[3][1][2] (70 років)
  Париж, Франція
Національність Франція Франція
Громадянство Франція
Жанр побутовий жанр
Навчання Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність художник
Напрямок реалізм
Роки творчості 1868—1912
Вчитель Félix-Joseph Barrias[d], Александр Кабанель і Adolphe Yvon[d]
Член Société des Artistes Français[d]
Нагороди
офіцер Ордену Почесного легіону кавалер ордена Почесного легіону

Фернан Пелец у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Родина художниківРедагувати

В Париж на працю перебрався з Іспанії дід майбутнього художника. Художником-ілюстратором був і його батько, Фернан Пелец старший (1820—1899). Художником був і його дядько, Раймонд Пілл (1815—1874). Художником став і його старший брат, що працював під псевдонімом Шалюмо.

Навчання і виставкиРедагувати

Першим вчителем був його батько. Потім він закінчив Паризьку художню школу, майстерня Александра Кабанеля. Сам працював викладачем малюнку.

Його художню практику рахують з участі у виставці 1766 року, куди він подав власну картину «Смерть римського імператора Коммода» (музей Безьє). Тобто, він починав як художник-прихильник академізму. Робив також картини релігійного спрямування («Адам і Єва», «Знущання над Христом» тощо.)

Перебування в Парижі і спостереження за зубожінням бідноти навернуло художника до побутового жанру і картин на сюжети з паризькою біднотою. Він і сам мешкав в небагатому паризькому районі Батіньйоль. З'явились картини «Гніздо страждань», «Родина безпритульних», «Маленький жебрак». У художника помітно змінилася колористична гама у бік тьмяних і наче брудних фарб. Бо він тепер реалістично писав знедолені родини і паризьких бідняків.

Живопис Франції давно був монополізований аристократами та представниками привілейованих станів — князями церкви, купецтвом, високопосадовцями. Картини з біднотою Парижа не могли подобатись ні аристократам Франції, ні новітнім багатіям-буржуа, що копіювали пиху і звички французької аристократії. Фернан Пелец подавав реалістичні картини на паризькі виставки, але буржуазній публіці вони не могли подобатись. Продаж його картин призупинився. Катастрофа сталася 1896 року на Виставці в Паризькому Салоні. Він в черговий раз не міг продати нічого.

Його як художника наче визнають і він став кавалером ордену Почесного легіону. Але фінансового успіху не стало. Ображений і гордий художник продовжував працювати і створювати нові картини, але, як протест, повністю відмовився подавати їх на паризькі виставки.

Він помер у Парижі в серпні 1913 року.

Вибрані твориРедагувати

 
«Маски і страджання. Акробати дешевого цирку», 1888, Малий палац (Пті Пале), Париж
  • «Смерть римського імператора Коммода», музей Безьє
  • «Адам і Єва», 1876
  • «Натюрморт»
  • «Натюрморт з книгами»
  • «Купання римлянки»
  • «Пральня»
  • Материнство
  • «Філософ»
  • «Автопортрет»
  • «Малий продавець лимонів», 1895 р.
  • «Родина безпритульних», 1883, Малий палац (Пті Пале), Париж
  • «Безпритульна дитина», 1884, приватна збірка
  • «Маски і страджання. Акробати дешевого цирку», 1888, Малий палац (Пті Пале), Париж
  • «Дитина-мученик» або «Продаж фіалок», 1885
  • «Маленький жебрак», 1885, Малий палац (Пті Пале), Париж

ДжерелаРедагувати

 
Фернан Пелец. «Маленький жебрак» 1885 р
  • Robert Rosenblum, In Art The Ape Of Nature, Abrams Inc., NY 1981.
  • Emmanuel Bénézit (Hrsg.): Dictionnaire critique et documentaire des peintres, sculpteurs, dessinateurs et graveurs de tous les temps et de tous les pays, Bd. 10. Neuaufl. Grund, Paris 2006, ISBN 2-7000-3080-X.

Isabelle Collet: Grimaces et misère. Le retour des peintures de Fernand Pelez au Petit Palais. In: La revue des musées de France, Bd 55 (2005), S. 70–76, ISSN 0035-2608.

  • Jane van Nimmen: Fernand Pelez (1848—1913), «la parade des humbles», Musée des Beaux-Arts de la Ville de Paris, September 24, 2009 –17. January 2010. In: Nineteenth Century Art Worldwide. A journal of 19th century visual culture, Bd. 9 (2010), ISSN 1543—1002.
  • Robert Rosenblum: Fernand Pelez, or the other side of the post-impressionist coin. In: Moše Baraš (Hrsg.): Art, the ape of nature. Studies in honour of H. W. Janson. Abrams, New York 1981, S. 707–7118, ISBN 0-8109-1153-1.
  • Jean-Pierre Sanchez: «Ces mensonges colorés qui font songer à un fard de la misère». Réalite de la misère et vérité de la peinture; la peinture de Fernand Pelez exposée dans les Salons des années 1880 et nous. In: Les cahiers d'histoire d'art, Bd. 7 (2009), S. 114—126, ISSN 1763-0894.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Fernand Emmanuel Pelez
  2. а б Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7, 978-0-19-989991-3
  3. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати