Фердинанд Майоркський

Фердинанд Майоркський (кат. Ferran de Mallorca; 1278 Перпіньян, Руссільйон — 5 липня 1316, Манолада поблизу Кларенци, Ахейське князівство) — інфант Майорканського королівства, третій син короля Хайме II. Був віконтом Омеласа та сеньйором Фронтіньяна з 1311 року, а також з 1315 року претендував на титул князя Ахейського.

Фердинанд Майоркський
кат. Ferran de Mallorca
Білонна монета торнезе, що карбувалась Фердинандом в Кларенці під час його короткого правління в Ахейському князівстві
Народився	1278 Перпіньян
Помер	5 липня 1316 Kastro - Kyllini Municipal Unitd, Andravida-Kyllini Municipalityd, Еліда, Західна Греція, Греція ·загиблий у бою
Діяльність	найманець
Титул	Князь Ахеїd
Рід	Барселонський дім
Батько	Хайме ІІ
Мати	Esclaramunda of Foixd
Брати, сестри	Isabella of Majorcad, Sancha of Majorcad, Санчо I, Philip of Majorcad, James of Majorcad, Saura of Majorcad, Peter of Majorcad і Ferdinand of Majorcad
У шлюбі з	Isabelle de Sabrand
Діти	Хайме ІІІ, Ferran de Mallorcad і Pagà de Mallorcad
Медіафайли у Вікісховищі

Король Сицилії Фредерік II послав Фердинанда очолити від його імені Каталонську компанію, яка формально визнала вассальну залежність від арагонського Сицилійського королівсьва. Але Фердинанд отримав відсіч від Берната де Рокафорт, одного із лідерів Компанії. Під час повернення Фердинанда разом із хроністом Каталонської компанії Рамоном Мунтанером заарештували в Негропонті венеційці, які ворогували з арагонцями. Фердинанда було звільнено до 1310 року, оскільки цього року він відзначився під час облоги Альмерії в Андалусії, убивши сина правителя Гуадіса.

У 1313 році він повернувся на Сицилію, щоб взяти участь у війні, яка тоді йшла з анжуйцями з Неаполя і був призначений сеньйором Катанії. В той час на Сицилії перебувала Маргарита Віллардуен, що намагалась висунути свої претензії на Ахейське князівство. Вона видала в Мессіні за Фердинанда свою доньку Ізабеллу Сабранську і відмовилася на користь молодої пари від Акови та своїх прав на Ахейське князівство. Сама Маргарита померла в березні 1315 року в полоні в замку Хлемуці біля Кларенци в Мореї, а її донька Ізабелла — 7 травня 1315 року в Катанії, невдовзі після народження від Фердинанда — майбутнього короля Майорки Хайме III.

Незабаром після смерті дружини Фердинанд на чолі невеликої компанії (війська найманців альмаговарів) вирушив до Мореї, щоб відстояти претензії, які тепер належали його новонародженому сину. Він захопив Кларенцу в червні 1315 року і ненадовго взяв контроль над Мореєю. Восени 1315 року він одружився вдруге на Ізабеллі Ібелінській, дочці сенешаля Кіпру Філіпа д'Ібелін. Однак його суперниця на ахейський трон Матильда де Ено та її чоловік Людовик Бургундський повернулися до Мореї з венеційською допомогою навесні 1316 року. Фердинанд розраховував на допомогу арагонців з Майорки та Сицилії, а також на Каталонську компанію з сусіднього Афінського герцогства, яке також вважалась арагонським вассалом, але вони не прибули вчасно. Зіткнувшись поблизу Кларенци з переважаючими силами своїх супротивників, Фердинанд загинув 5 липня 1316 року у битві при Маноладі. Його ймовірним спадкоємцем на трон Майорканського королівства став його старший син, майбутній король Хайме III, а як віконта Омелас — його молодший син Фердинанд, якого Ізабелла Ібелінська народила вже після загибелі батька.

Джерела

• Хроніка Рамона Мунтаннера, перекладена англійською леді Гуденаф