Відкрити головне меню

Феофоб (д/н — 842) — військовий діяч Візантійської імперії.

Феофоб
Θεόφοβος
The head of Theophobos is brought to Emperor Theophilos on his deathbed.jpg
Ім'я при народженні Наср (نصر)
Народився невідомо
Помер 842
Константинополь
·страта
Підданство Візантійська імперія
Національність перс
Діяльність полководець
Учасник Battle of Anzen[d]
Конфесія православ'я
У шлюбі з Олена

ЖиттєписРедагувати

Належав до перської аристократії. Його батьки були прихильниками секти хуррамітів — супротивників ісламу, тому переслідувалися в Абассидському халіфаті. При народженні отримав ім'я Наср. Згодом став одним з очільнкиів хуррамітів, ставши військовиком Бабека. У жовтні—листопаді 833 року хурраміти зазнали низки поразок від військ халіфату. Тому вирішили тікати до візантії. Наср з 14 тис. персів перебравшись через Вірменське нагір'я прибув до імперії.

В Візантій Наср перейшов до християнства, змінивши ім'я на феофоб. також отримав ласку з боку імператора Феофіла, який надав новонаверному титул патрикія та оженив на власній сестрі. З колишніх хуррамітів Феофоб створив окремий військовий підрозділ.

У 837 році імператор доручив феофобу керувати військовою кампанією проти Абассидського халіфату. Того ж року захопив заперту, рідне місто халіфа Аль-Мутасіма, що призвело до запеклої війни. 838 року брав участь у битві при Анзені, де керував правим флангом. звитяжно та вправно керував військом, але безладдяна на лівому фланзі та центрі, панніка щодо смерті імператора, призвела до загальної втечі. В цьому розгардяжі Феофоб врятував імператора Феофіла від ворогів, дозволивши відступити. Того ж року не маючи відомостей про ситуацію, повірши про смерті імператора В Синові та Константинополі оголосили імператором Феофоба. В свою чергу той не зробив нічого для захоплення влади, а навпаки заспокоїв ситуацію до 839 року.

У 840 році брав участь у військових діях проти арабів в Кілікії. Вороги поширили чутки про його загибель. У 842 році під час хвороби Феофіла його дружина Феодора та брат Петрон побоювалися можливих амбіцій Феофоба, що як родич мав права на трон. Тому вмовили помираючого Феофіла надати наказ про страту Феофоба, що й було зроблено.

ДжерелаРедагувати

  • Treadgold W. The Byzantine Revival 780—842. — Stanford University Press, 1988. — 504 p.
  • Clifford Edmund Bosworth, The History of Al-Tabari, Storm and Stress along the Northern Frontiers of the ʻAbbāsid Caliphate. XXXIII, Albany, State University of New York Press, 1991 (ISBN 0-7914-0493-5)
  • Warren Treadgold: A History of the Byzantine State and Society. Stanford University Press, Stanford CA 1997, ISBN 0-8047-2630-2, S. 439—445.
  • Signes Codoñer J. The Emperor Theophilos and the East, 829—842. Court abd Frontier in Byzantium during the last Phase of Iconoclasm. — Routledge, 2016. — 518 p. — ISBN 9780754664895.