Відкрити головне меню

Феофанія Музалонісса

(Перенаправлено з Феофанія Музалон)

Феофанія Музалонісса (*θεοθάνου Μουζαλώνισσα, д/н — бл. 1090) — дружина Тмутараканського князя Олега Святославича. Єдина згадка про те, що Феофанія була дружиною Олега, міститься у Любецькому синодику.

Феофанія Музалонісса
Народилася невідомо
Померла бл. 1090
Громадянство Київська Русь
Національність грекиня
Титул княгиня
Конфесія православ'я
Рід Музалони
У шлюбі з Олег Святославич

ЖиттєписРедагувати

Походила зі знатного візантійського роду Музалонів. Про батьків відсутні відомості. Втім є згадки, що Феофанія була стрийною майбутньому патріарху Константинополя Миколаю IV. За різними відомостями, 1079 або 1081 року вийшла заміж за Олега Святославича, претендента на Чернігів. За різними свідченнями, це сталося за наполяганнями імператора Никифора III або Олексія I.

У 1083 році разом з чоловіком за підтримки візантійського флоту та війська прибула до Криму, де Олег Святославич оволодів Тмутараканським князівством. Ймовірно, вплив Феофанії був доволі значним у князівстві, оскільки вона мала власну печатку, яку знайдено у 1912 році при археологічних дослідженнях Керчі. Там є напис «Господи, допоможи своїй рабині Феофанії, архонтісі Русії, Музалоніссі» (натепер зберігається в музеї Ермітаж, Російська Федерація). Завдяки візантійській підтримці, що забезпечувала Музалонісса, Олег зумів значно зміцнитися в Криму та на Тамані. Водночас було забезпечено постачання харчів та найманців до Константинополя.

Померла Феофанія близько 1090 року.

РодинаРедагувати

Чоловік — Олег Святославич, князь Тмутараканський.

Діти:

Висуваються версії, що її синами також були:

ДжерелаРедагувати

  • Янин В. Л. Печати Феофано Музалон // Нумизматика и сфрагистика. — К., 1965. № 2. С. 76. (рос.)
  • Lemerle P. Cinq études sur le XIe siècle byzantin. P., 1977. P. 201—202, 231—232, 243.
  • Гадло A. B. К истории Тмутороканского княжества во второй половине XI в. // Историко-археологическое изучение Древней Руси. Итоги и основные проблемы. Славянско-русские древности. Вып. 1.: — Л., 1988. — С. 204—213 (рос.)
  • Войтович Л. В. 3.6. Святославичі. Чернігівські, муромські і рязанські князі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1.