Фелікс Йозеф Габріель Тарбук, в 1904-19 роках — Тарбук фон Зенсенгорст (нім. Felix Josef Gabriel Tarbuk von Sensenhorst; 3 серпня 1893, Відень16 червня 1982, Відень) — австро-угорський і німецький офіцер, оберст вермахту.

Фелікс Тарбук
нім. Felix Josef Gabriel Tarbuk von Sensenhorst
Народився3 серпня 1893(1893-08-03)
Відень, Австро-Угорщина
Помер1982
Відень, Австрія
Країна Австрія
Діяльністьофіцер
УчасникПерша світова війна
Військове званняОберст
Нагороди
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)
Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Біографія

ред.

Представник сім'ї спадкових військових хорватського походження. Син фельдмаршал-лейтенанта Йоганна Тарбука фон Зенсенгорста і його дружини Матільди Йозефи, уродженої Байргаммер. Мав чотирьох братів (Ганс, Карл, Роберт і Фріц) і 2 сестри.

Учасник Першої світової війни, служив у залізничних частинах. Після війни влаштувався в Національний банк Австрії. Щоб уникнути вступу в НСДАП і переходу в Райхсбанк, в лютому 1939 року вступив у вермахт, служив в абвері. В 1941 році призначений в Управління абверу ОКВ. В 1942-44 роках — офіцер абверу при великій італійській промисловості і в 150-му фронтовому розвідувальному командуванні (Роверето). В кінці війни потрапив в британський полон у Північній Італії.

Після звільнення повернувся у Відень, де в 1947 році був викрадений співробітниками НКВС і доставлений в радянську зону окупації Австрії. В прискореному порядку військовий трибунал засудив Тарбука до 25 років таборів. Провів 8 років у Воркутинському таборі. В 1955 році звільнений і повернувся до Відня, де очолив Австрійський науково-дослідний інститут деревини і присвятив себе розробці альтернативних видів палива на основі деревини, а також двигунів для газифікації деревини. Був похований з військовими почестями.

Сім'я

ред.

Був тричі одружений:

  • з Консуело фон Путті (? — 1926);
  • з 1939 року — з Марією Зайлер, уродженою Граццер (1892—1947);
  • з 1962 року — з Іолантою Пшибил, уродженою Кохани.

Всі 3 шлюби були бездітними, проте Тарбук всиновив сина другої дружини, Маріо Зайлера-Тарбука (1925).

Нагороди

ред.

Література

ред.
  • Genealogisches Handbuch des Adels, Adelslexikon Band XIV, Band 131 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 2003, ISSN 0435-2408
  • Michael Soltikow: Ich war mittendrin. Meine Jahre bei Canaris.; 1986.