Федір Іванович Заславський

Євнутовичі

Фе́дір Засла́вський (*д/н — 1539) — державний та військовий діяч Великого князівства Литовського. Не слід плутати з українським князем Федором Івановичем Заславським з роду Заславських-Рюриковичів.

Федір Заславський
Народився невідомо
Заславль на Мінщині
Помер 1539
Підданство Велике князівство Литовське
Національність литвин
Титул князь
Посада намісник Вітебський
Термін 1492—1494 роки
Попередник Іван Заславський
Наступник Михайло Заславський
Конфесія православ'я
Рід Заславські
Батько Іван Заславський
Брати, сестри  • Богдан Заславський і Михайло Іванович Заславський
У шлюбі з Софія Андріївна Санґушко
Діти 1 донька

ЖиттєписРедагувати

Походив з литовсько-білоруського роду Заславських (нащадків Гедиміна). Молодший син Івана Заславського, намісника вітебського. Здобув гарну освіту, виявивши хист до державних справ. Замолоду обіймав посаду дворянина королівського.

У 1492 році змінив батька на посаді намісника вітебського (Іван Заславський став намісником Мінським), тим самим було посилено вплив Заславських у великому князівстві. На своїй посаді Федір Заславський перебував до 1494 року, коли його змінив старший брат Михайло. Натомість Федір призначається на посаду намісника (старости) Браславського (до 1501 року).

1499 року після смерті батька розділив з братами Михайлом і Богданом родинні маєтності, остамши родинний замок Заславль у Мінському воєводстві. 1501 році стає державцем Оршанським. На цій посаді активно збирав маєтності й кошти, вступивши в численні конфлікти з місцевою дрібною шляхтою. 1533 року почалася суперечка з Остафієм Яциничем стосовно розорення частини володінь останнього. Тяганина тривала декілька років, оскільки Заславський не виконував рішення комісарського і господарських судів щодо відшкодування збитків. При цьому продовжував свою практику щодо розширення володінь. Втім, у 1538 році позбавлено оршанського уряду. Помер у 1539 році.

РодинаРедагувати

Дружина — Софія, донька Андрія Сангушко, старости володимирського.

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa, 1895.
  • Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 227 (1533—1535): 8-oji Teismų bylų knyga (XVI a. pabaigos kopija) / Spaudai parengė I. Valikonytė, S. Lazutka. — Vilnius, 1999. — № 129. — P. 78
  • Войтович Л. В. 4.5. Гедиміновичі. Євнутовичі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1.