Федоренко Василь Іванович
Ва́силь Іва́нович Фе́доренко (31 грудня 1913, місто Харків — 22 вересня 1943, Краснодарський край) — радянський льотчик-ас, учасник Другої світової війни. 24 травня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування та проявлені при цьому мужність та героїзм, удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
| Федоренко Василь Іванович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народження |
31 грудня 1913 м. Харків | |||||
| Смерть |
22 вересня 1943 (29 років) Краснодарський край | |||||
| Країна |
 СРСР | |||||
| Вид збройних сил |
 ВПС СРСР | |||||
| Рід військ |
 Винищувальна авіація | |||||
| Роки служби | 1935–1943 | |||||
| Партія | КПРС | |||||
| Звання |
 Капітан авіації | |||||
| Формування | 979-го винищувальний авіаційний полк | |||||
| Війни / битви | Друга світова війна | |||||
| Нагороди |
| |||||
Життєпис ред.
Народився 31 грудня 1913 року у місті Харкові, в робітничій родині. Закінчив 7 класів та школу ФЗУ при Харківському вагоноремонтному заводі. Працював намотчиком.
У Червоній Армії з 1935 року. У 1938 році закінчив Чугуївське військове авіаційне училище, після чого служив льотчиком-інструктором в Качинській, Читинській та Батайській військових авіаційних школах пілотів. Член ВКП(б) з 1941 року. З перших днів війни Федоренко прагнув на фронт, але на кожне прохання отримував відмову: потрібно було готувати повітряних бійців. І усе ж таки він домігся свого. У вересні 1942 року його направили в діючу армію[1]. Від 17 вересня 1942 року старший лейтенант В. І. Федоренко на фронтах Другої світової війни на посаді командира ескадрильї 979-го ІАП, літав на ЛаГГ-3.
До травня 1943 року штурман 979-го винищувального авіаційного полку (230-та штурмова авіаційна дивізія, 4-та Повітряна армія, Північно-Кавказький фронт) капітан Федоренко здійснив 116 бойових вильотів, в 51 повітряному бою збив особисто 12 і в складі групи 2 літаки противника. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 травня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування та проявлені при цьому мужність та героїзм, удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 995)[2]. Загалом здійснив близько 200 бойових вильотів.
Капітан Федоренко загинув в повітряному бою 22 вересня 1943 року. Похований на центральній площі станиці Червоноармійська Червоноармійського району Краснодарського краю.[3]
Наказом Міністра оборони СРСР Герой Радянського Союзу капітан Федоренко В. І. навічно зарахований до списків 1-ї ескадрильї винищувального авіаційного полку.[4]
Вшанування ред.
На одній із плит, встановлених на Алеї Героїв в Чугуєві, викарбувані імена курсантів — Героїв Радянського Союзу, випускників Чугуївського військового авіаційного училища, серед них є згадка про капітана Федоренко В. І.
Примітки ред.
- ↑ Красные соколы. Советские лётчики 1936—1953: Федоренко Василий Иванович(рос.)
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-Воздушных сил Красной Армии» от 24 мая 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 31 мая (№ 20 (226)). — С. 1
- ↑ 1936-Советские асы-1953: Федоренко Василий Иванович (рос.)
- ↑ Герои страны: Герой Советского Союза Федоренко Василий Иванович (рос.)
Джерела ред.
- Подвиги в ім'я Вітчизни / Р. Мільнер та ін. — Харків : Прапор, 1971. — 536 с.
- Подвиги во имя Отчизны: очерки о Героях Советского Союза — харьковчанах / Р. Мільнер, А. Апальков, Ф. Атакин и др. — Харьков : Прапор, 1974. — 664 с. (рос.)
- Подвиги во имя Отчизны: очерки о Героях Советского Союза — харьковчанах / А. Апальков и др.; сост. Милюха В.; под ред. С. Исаев. — 2-е изд., перераб. и доп. — Харьков : Прапор, 1985. — 712 с. (рос.)
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)