Усне — письмове мовлення

Усне — письмове мовлення — графічно оформлена мова, організована на основі буквених і інших зображень, яка, незважаючи на письмову форму, володіє характеристиками усного мовлення з точки зору структури і лексики. Дана «проміжна» форма мови виникла внаслідок пристосування мови до умов спілкування в Інтернеті (зокрема, в чатах, блогосфері, соціальних мережах).

В усному — писемному мовленні чітко простежуються властивості усної комунікації:

• діалогічність;
• використання смайликів (емотиконів, емодзі), закреслювань, шрифтів та інших інструментів, які замінюють невербальні засоби усного спілкування (жестів, міміки);
• еліпсиси.

Інструменти збагачення писемного мовлення

Виділяють декілька інструментів збагачення писемного мовлення:

• Смайлики, що виконують функції міміки й інтонації;
• Закреслення тексту, що використовується для позначення думок, тоді як «вголос» вимовляють інше (незакреслене);
• Опис поведінки_, позначення емоцій текстом в зірочках (*ніяковіє*, *хмуриться*, *існує*);
• Регістр, великі та малі літери, часто сприймаються як аналог гучності;
• Різні шрифти для розставляння акцентів;
• Скорочення, які використовуються в цілях економії простору та швидкості набору тексту.

Див. також

• Мовлення
• Усне мовлення

Джерела

• Wolter J. Ong. «Orality and Literacy. The Technologizing of the Word», 1982 Архівовано серпень 10, 2014 на сайті Wayback Machine.