Урофагія
Урофагія (від лат. ūrīna — сеча і дав.-гр. -φαγία (φαγεῖν) — харчуватися) — вживання сечі, частий різновид пікацизму (спотворення смаку)[1]. Пиття сечі людиною може спостерігатися при деяких психічних захворюваннях з розладом потягів, а також в якості фетиша (різновид екскрементофілії) при сексуальних відхиленнях.
Нетрадиційна медицина ред.
Сеча використовувалася в деяких древніх культурах в оздоровчих і косметичних цілях, і продовжує використовуватися сучасними представниками цих культур донині. В євро-американській культурі ці практики відомі як уринотерапія, форма альтернативної медицини. Тайці здавна практикують пиття сечі в медичних цілях, наприклад, для лікування раку[2].
Сексуальний фетиш ред.
Нюховим еквівалентом екскрементофагії є екскрементофілія — обмазування себе виділеннями, обмацування, обнюхування їх — відповідно урофілія.
За урофагії збудження і задоволення приносить вигляд, нюхання і особливо пиття сечі. Урофіл із пристрастю до урофагії любить різноманітні сексуальні дії з сечею: так званий «мокрий секс», просить мочитися на нього, йому/їй в рот, а також здійснювати акт сечовипускання в його присутності в рот іншим.
Урофагія в релігії ред.
Мухаммед, ісламський пророк, настійно рекомендує пити сечу верблюдів. В Сахих аль-Бухарі згадується хадис, в якому говориться, що якісь люди прийшли в Медіну і захворіли. Мухаммед сказав їм пити молоко і сечу верблюдів, після чого вони одужали.[3].
Див. також ред.
Джерела ред.
Примітки ред.
- ↑ D. S. Mills, Jeremy N. Marchant-Forde. Urine drinking // The Encyclopedia of Applied Animal Behaviour and Welfare. — CABI, 2010. — P. 626. — ISBN 9780851997247.
- ↑ Jill McGivering Thais drink urine as alternative medicine [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.] // BBC, 21 липня 2003 р.(англ.)
- ↑ Знайдено ліки від раку: препарат з молока і сечі верблюда. tsn.ua. 13 січня 2011. Архів оригіналу за 14 вересня 2011. Процитовано 11 серпня 2018.