Уроки для дітей
«Уроки для дітей» (англ. Lessons for Children) — серія, яка складається з чотирьох букварів, адаптованих для дітей певного віку, написаних британською поетесою та есеїстом 18-го століття Анною Летицією Барбо. Книги опубліковані в 1778 і 1779 роках, поклали початок революції дитячої літератури в англо-американському суспільстві. У них вперше були враховані потреби наймолодших читачів: прості друковані тексти ускладнюються, відповідно до рівня навченості дитини. Це перші кроки експериментальної педагогіки в англо-американській дитячій літературі. Книги Барбо написані у побутовому стилі, який відображає спілкування матері і дитини стосовно навколишнього світу. Спираючись на педагогічні ідеї Джона Локка, авторка наголошує на навчанні через органи чуття.
![Page reads «Lessons for Children. Part I. For Children from Two to Three Years Old. London: Printed for J. Johnson, No. 72, St. Paul's Church-Yard, 1801. [Price Six Pence.]»](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:BarbauldLessons.jpg)
Однією з основних моральних цінностей уроків Барбо є те, що кожна особистість є частиною навколишнього світу, у цьому полягають особливості жіночого письма, у якому підкреслюється взаємозв'язки у суспільстві. Головний герой текстів Чарльз, досліджує своє ставлення до природи, до тварин, до людей і, зрештою, до Бога.
Уроки мали значний вплив на розвиток дитячої літератури у Великій Британії та США. Послідовницями Анни Летиції Барбо були Марія Еджворт, Сара Тріммер, Джейн Тейлор та Елленор Фенн, одні з відомих дитячих письменниць, чиї твори були тривалий час популярними у дитячій літературі. Саме ж видання «Уроків» передруковувалося більше століття. Однак через низьку оцінку роботи Барбо, Тріммер та інших жінок з боку їх сучасників письменників-чоловіків «Уроки» Барбо рідко вивчаються вченими. Насправді, детально їх почали аналізувати лише з 1990-х років.
Публікація, структура та педагогічна теорія
ред.Публікація та структура
ред.«Уроки» зображують матір, яка навчає сина. Імовірно, багато подій були натхненні досвідом Барбол в навчанні її власного усиновленого сина, її племінника Чарльза, оскільки події корелюють з його віком та зростанням.[1] Незважаючи на те, що не збереглося перших видань творів, вчений з дитячої літератури Міці Майєрс відновив можливі дати публікацій з листів Барбо та ранніх оглядів книг таким чином: Уроки для дітей від двох до трьох (1778); Уроки для дітей трьох дітей, частина I (1778); Уроки для дітей трьох дітей, частина II (1778); та Уроки для дітей від трьох до чотирьох (1779).[2] Після первинної публікації серія часто виходила як один том.
Барбо вимагала друкувати її книги великим шрифтом із широкими полями, щоб вони були доступними для читання дітьми; вона започаткувала та поширювала такий стиль друку. У своїй історії дитячої літератури в «Опікуні освіти» (1802—1806) Сара Тріммер зазначила ці нововведення, а також використання високоякісного паперу та великі проміжки між словами.[3] Тіакі зміни у виробництві дитячих книг полегшило їх читання, однак, водночас, зробили їх надто дорогими для дітей бідних, тому книги Барбо сприяли створенню виразну естетики дитячої книги для середнього класу.[4]
Тексти Барбо були розроблені для вдосконалення читацької компетенції, починаючи з односкладових слів, і переходячи до багатоскладових.[5] Перша частина «Уроків» включає прості висловлювання, у той час як друга частина стає складнішою.