Уран-графітовий реактор

Уран-графітовий реактор — ядерний реактор, де використовується графіт як сповільнювач нейтронів. Це дозволяє використання у якості ядерного палива незбагаченого урану.

Перший реактор, створений і запущений людиною, а саме Chicago Pile-1, мав саме такий тип. На уран-графітових реакторах сталися дві відомі аварії: пожежа у Віндскейлі (сам графіт не загорівся), і Чорнобильська катастрофа (горіння розпеченого графіту продовжувалося кілька днів).

Типи

Для генерації електрики використовувалися (і продовжують використовуватися) наступні типи уран-графітових ядерних реакторів:

Реактори з газовим охолодженням
- Magnox
- UNGG
- Покращений реактор із газовим охолодженням (Advanced gas-cooled reactor, AGR)
Реактори з водяним охолодженням
- РВПК («реактор великої потужності канальний», рос. РБМК)
- ЕГП-6
Високотемпературні реактори з газовим охолодженням (у минулому)
Високотемпературні реактори з газовим охолодженням (у розробці чи побудові)
- Реактор на гранульованому паливі
- Графіто-газовий ядерний реактор
- UHTREX^[en] (англ. Ultra-high-temperature reactor experiment)

Дослідницькі реактори

Chicago Pile-1 (див. нижче) і Chicago Pile-2
Transient Reactor Test Facility^[en] (TREAT)
Molten Salt Reactor Experiment^[en] (MSRE)

Історія

Перший реактор, створений людиною — Chicago Pile-1 — складався з блоків урану і графіту, розвивав потужність від 0,5 до 200 ватт, і не мав ніяких механізованих чи автоматизованих систем керування. Реактор було створено у 1942 році командою науковців, очолюваною Енріко Фермі, у рамках Мангеттенського проєкту. Успіх цієї роботи розвинувся у наступному реакторі Графітовий реактор X-10 (розроблений 1943-го року у Національній лабораторії Oak Ridge), що став першим реактором, який міг працювати довгий період часу.

Аварії

На графітових реакторах сталося кілька великих аварій, серед яких найбільше відомі аварія у Віндскейлі і Чорнобильська аварія.

У інциденті з реактором у Віндскейлі використовувався не до кінця випробуваний метод відпалювання, що стало однією з причин займання уранових стержнів (сам графіт не горів).^[1]^[2]

Джерела

↑ Meeting of RG2 with Windscale Pile 1 Decommissioning Project Team (PDF). Nuclear Safety Advisory Committee. 29 вересня 2005. NuSAC(2005)P 18. Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2020. Процитовано 26 листопада 2008. [Архівовано 2020-10-19 у Wayback Machine.]
↑ Marsden, B.J.; Preston, S.D.; Wickham, A.J. (8–10 September 1997). Evaluation of graphite safety issues for the British production piles at Windscale. AEA Technology. IAEA. IAEA-TECDOC—1043. Архів оригіналу за 12 жовтня 2008. Процитовано 13 листопада 2010.

[NuSAC-p18-1] Meeting of RG2 with Windscale Pile 1 Decommissioning Project Team (PDF). Nuclear Safety Advisory Committee. 29 вересня 2005. NuSAC(2005)P 18. Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2020. Процитовано 26 листопада 2008. [Архівовано 2020-10-19 у Wayback Machine.]

[2] Marsden, B.J.; Preston, S.D.; Wickham, A.J. (8–10 September 1997). Evaluation of graphite safety issues for the British production piles at Windscale. AEA Technology. IAEA. IAEA-TECDOC—1043. Архів оригіналу за 12 жовтня 2008. Процитовано 13 листопада 2010.

[1]

[2]