Уманська зоря
«Уманська зоря» — щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета міста Умань та Уманського району Черкаської області. Виходить щоп'ятниці на 8-ми сторінках.
 | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | тижневик | |||
| Мова | українська | |||
|
| ||||
| Засновано | 1919 | |||
| Власник |
Уманська міська рада, Уманська районна радаd | |||
| Головний редактор | Тетяна Іванова | |||
| Головний офіс | 20300, Черкаська область, м.Умань, вул. Шевченка, 26а | |||
| Передплатний індекс (Укрпошта) |
61250 | |||
|
| ||||
|
uz.uman.ck.ua(укр.) uz.ck.ua(укр.) | ||||
Історія ред.
Газета заснована у 1919 році як «Известия военно-революционного комитета г. Умани» («Вісті уманського ревкому»). Носила назви «Робітничо-селянська правда», «Селянська правда» та «Колгоспна правда». З 10 вересня 1944 року — «Уманська зоря».
1919—1920 ред.
Перший номер «Известий военно-революционного комитета г. Умани» вийшов 11 березня 1919 року, в той же день, що Умань була захоплена більшовиками. Це була щоденна газета. Вже 11 квітня 1919 року уманський ревком передав владу Раді робітничих депутатів[1], й газета не пізніше 13-го номера (від 1 травня) змінила назву на «Известия исполкома Советов рабочих депутатов г. Умани». 22-й номер (24 травня) вийшов під назвою «Известия исполкома Совета рабочих и кресгьянских депутатов г. Умани», а 42-й (17 червня) — «Известия исполкома Совета рабочих и крестьянских депутатов Уманщини». 3 23 до 27 липня газета змінила назву на «Красная правда» та почала нумерацію наново: вийшли 1-5 номери. Втім уже 8 серпня більшовики залишили Умань під натиском Армії УНР. 2 вересня Червона армія знову захопила місто, а 24 вересня знову віддала його, на цей раз Добровольчій армії генерала Денікіна[1]. Більшовики змогли знову взяти Умань лише 15 січня 1920 року та відразу відновили вихід газети під назвою «Вісті Уманського ревкому» (відомі номери 94-137, 30 травня — 21 липня 1920), а потім — «Вісті ревкому і парткому Уманщини» (номери 163—208, 21 серпня — 20 жовтня)[2].
З січня 1921 року уманська газета виходила під назвою «Вісті», у серпні-вересні 1921 — «Вісті повітвиконкому і повіткому КП/б/У Уманщини»[3].
З 26 червня по 6 липня 1921 року газета не виходила через реорганізацію місцевих органів влади. З 23 грудня 1921 року до 1 квітня 1922 року знову не виходила через об'єднання 8 уманських друкарень в єдину державну[3].
1922—1941 ред.
З 1922 року газета мала назву «Робітничо-селянська правда». Назва видання була українська, підзаголовок російський, тексти друкувалися обома мовами. У 1925 році вийшов додаток до газети «Бюлетень 9-го окружного з'їзду Рад»[3].
У грудні 1923 року в тодішній газеті «Робітничо-селянська правда» два молоді уманські письменники Володимир Штангей та Михайло Шульга-Шульженко проголосили створення уманської філії Спілки селянських письменників «Плуг»[4].
У 1926—1931 роках виходила під назвою «Селянська правда», тричі на тиждень. Публікувалися також додатки до газети, присвячені сільськогосподарським порадам, посівній кампанії, збиранню врожаю, громадсько-політичним подіям, постановам виконавчого комітету місцевої ради тощо. Відомі додатки:
- Державне страхування (січень 1927)
- За підвищення врожайності (січень 1929)
- Кооперативний бюлетень (додаток до № 74, 1927)
- На зміну (стінгазета, присвячена призову до армії, вересень 1927)
- Порадник селянина навесні (стінгазета, 1927).
У 1929 році на шпальтах газети проводилися «Заочні сільськогосподарські курси», друкувався розділ «Куток рабселькора». У видавництві «Селянської правди» виходили брошури «Бібліотеки «Сельправди»[5].
У 1932 році стала називатися «Колгоспна правда»[1].
1 серпня 1941 року німецькі війська увійшли в Умань, тому випуск «Колгоспної правди було припинено»[1].
1944—1991 ред.
Після відновлення в Умані радянської влади 1 травня 1944 року знову почала виходити газета «Колгоспна правда». З № 38 за 1944 рік газета змінила назву на «Уманська зоря»[1].
У 1950-х роках виходила тричі на тиждень[6].
У 1972 році газета проводила обговорення щодо побудови пам'ятника повстанню «Коліївщина» 1768 року в Умані. Пропонувався макет авторства скульптора Івана Гончара, проте за радянських часів пам'ятник так і не побудували[7].
Засновниками газети були Уманська міська рада та Уманська районна рада. За радянських часів газета була контрольована комуністичною владою, зокрема 19-20 серпня 1991 року опублікувала всі заяви та укази ГКЧП.[8] З іншого боку під час «перебудови» газета друкувала й оголошення про мітинг в Умані пам'яті жертв Голодомору (лютий 1990)[9].
Відомі автори газети ред.
У газеті за час її існування публікувалися історики, краєзнавці, громадські діячі. З 1958 року на її шпальтах публікувала статті й нариси громадська діячка та перекладачка Надія Суровцова, яка повернулася до Умані після заслання в радянські табори[10]. 1957 року в газеті проходив журналістську практику студент В'ячеслав Чорновіл, який написав декілька статей до газети[11]. У 1992 році з публіцистичною статтею в «Уманській зорі» виступив дисидент Василь Білоус[12].
Позаштатним кореспондентом газети довгий час після повернення в Умань у 1956 році був історик та краєзнавець Григорій Храбан[13].
Перші власні вірші в газеті опублікував 1975 року поет та письменник Віктор Мельник[14].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Умань В кн. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Черкаська область / Ред. кол. тому: Стешенко О. Л. та інш. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972. — 788 с.
- ↑ Газети Радянської України. І9І7-І920 рр. (За матеріалами газетних фондів ЦНБ АН УРСР). Бібліографічний покажчик. 1979
- ↑ а б в Газети Радянської України. 1921—1925 рр. (За матеріалами газетних фондів ЦНБ АН УРСР). Бібліографічний покажчик. 1981. с. 133—134
- ↑ Міськрайонний тижневик «Уманська зоря» — літописець Уманщини. Сайт «Уманська зоря», 26 січня 2015. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018.
- ↑ Газети Радянської України. 1926—1929 рр. у фондах ЦНБ АН УРСР. Каталог. 1985, с. 181
- ↑ Газети України 1951—1955 років у фондах Національної бібліотеки України іменіВ. І. Вернадського: каталог / авт.-уклад.: О. А. Вакульчук (керівник), О. С. Залізнюк, ред.-бібліографи: О. О. Стиркул, І. М. Швець; НАН України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського ; редкол.: О. С. Онищенко (голова) [таін.]. — К.: НБУВ, 2013. — 500 с. ISBN 978-966-02-7077-0, с. 234
- ↑ Чорномаз, 2010, с. 94-96.
- ↑ Чорномаз, 2010, с. 57.
- ↑ Чорномаз, 2010, с. 85.
- ↑ Коломієць Лада Володимирівна (2015). Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: Матеріали до курсу “Історія перекладу". Нова Книга. с. 228–. ISBN 978-966-382-574-8.
- ↑ Горецький М.О. В. Чорновіл – редактор і видавець «Українського вісника» // Вісник аграрної історії. — 2014. — Вип. 8-9. — С. 152-161. — ISSN 2307-3179. Архівовано з джерела 15 грудня 2017. Процитовано 2018-06-22.
- ↑ Чорномаз, 2010, с. 58.
- ↑ В. Сокирська. Григорій Храбан – перший науковий краєзнавець Уманщини // Краєзнавство. — 2011. — Вип. 3.
- ↑ І. А. Зелененька. До поетики життєвих контрастів та ескізного одивнення Віктора Мельника. До 60-річчя від дня народження. Знаменні і пам'ятні дати Вінничини 2018 року. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018.
Джерела ред.
- Чорномаз, Богдан (2010). Опір радянській владі на Уманщині (друга половина ХХ ст.) (PDF). Умань: Уманське комунальне видавничо-поліграфічне підприємство. с. 310.