Відкрити головне меню

Надія Віталіївна Суровцова
Суровцова Надія.jpg
Надія Суровцова, 1914 р.
Народилася 18 березня 1896(1896-03-18)
Київ
Померла 13 квітня 1985(1985-04-13) (89 років)
Умань
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Діяльність Дипломат, Історик
Alma mater Віденський університет
Мова творів українська
Партія Комуністична партія Австрії

Надія Віталіївна Суровцова (18 березня 1896(18960318), Київ — 13 квітня 1985, Умань) — українська громадська діячка, журналіст, автор мемуарів. Редакторка іншомовних видань Міністерства закордонних справ УНР. Також перекладач, за фахом історик. Доктор філософії.

Жертва сталінського терору.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Надія Суровцова

Здобула гімназійну освіту. До 1917 навчалася на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету, брала активну участь в українському студентському житті. Як представниця групи Євгена Нероновича, що займала антивоєнні позиції, переїхала до Києва[1].

Після повернення до Києва працювала в Українській Центральній Раді. Активний діяч Селянської Спілки, співробітник київської газети «Трибуна». 1917 редагувала чужомовні видання Міністерства Закордонних Справ у Києві. з 1 грудня 1917 року була призначена на посаду діловода Біженецького департаменту Генерального Секретарства внутрішніх справ.

Під час Гетьманату — співробітник секретаріату Міністерства закордонних справ. 1918 емігрувала до Австрії. Закінчила філософський факультет Віденського університету. Після захисту дисертації на тему «Богдан Хмельницький та ідея української державності» їй присвоєно ступінь доктора філософії. Працювала викладачем у Віденській сільськогосподарській академії.

Брала участь у роботі жіночих організацій, зокрема, у роботі Міжнародної жіночої ліги миру і свободи, була делегатом на конгресах Ліги у Відні, Дрездені, Гаазі, Амстердамі, Парижі та Вашингтоні. На початку 1920-х рр. захопилася ідеологією марксизму, вступила до австрійської компартії.

1925 переїхала до СРСР, спочатку — до Москви, потім — до Харкова. Працювала істориком, співробітником у системі Головліту, кіноуправлінні, у радіотелеграфному агентстві, Науково-дослідній Катедрі історії України ім. Д. Багалія. 1927 заарештована органами ГПУ СССР, засуджена і заслана в табори ГУЛАГ СССР. Лише 1954 звільнена.

Після реабілітації проживала в Умані. Займалась літературною і громадською роботою, контактуючи з провідними письменниками того часу. 1958 підготувала збірку новел «По той бік» (не видано). Залишила спогади.

Померла і похована в Умані.

ВшануванняРедагувати

В Умані за адресою: вул. Воїнів-інтернаціоналістів, 6 діє Меморіальний музей-квартира Надії Суровцової.

Також в Умані одну з вулиць названо ім'ям Надії Суровцової.

ТвориРедагувати

  • Н.Суровцова. Спогади.— Київ: Видавництво ім. О.Теліги, 1996.— 432 с.
  • Надія Суровцова. Листи. — Київ: вид ім. Олени Теліги, 2001, 704с.
  • Суровцова Н. Олізар та його відношення до декабристів // Наукові записки науково-дослідчої кафедри історії української культури. — Харків: Державне видавництво України. — 1927. — № 6. — С. 145 — 161.

Джерела та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Дашкевич Я. Надія Суровцова // Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / 2-ге вид., виправл. й доповн. — Львів: Львівське відділення ІУАД ім. М. С. Грушевського НАНУ / Літературна агенція «Піраміда», 2007. — С. 556.

ПосиланняРедагувати