Відкрити головне меню

Васи́ль Васи́льович У́льріх (13 липня 1889, Рига — 7 травня 1951, Москва) — радянський державний діяч, військовий юрист (1935), генерал-полковник юстиції. Один з головних виконавців сталінских репресій на посаді голови Військової колегії Верховного суду СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Василь Ульріх
Ім'я при народженні Василь Васильович Ульріх
Народився 13 липня 1889(1889-07-13)
Рига, Російська імперія
Помер 7 травня 1951(1951-05-07) (61 рік)
Москва, СРСР
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg РРФСР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність німець
Діяльність суддя, адвокат, військовослужбовець, політик
Alma mater Q16351408? (1914)
Учасник Перша світова війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання Q4135299?
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія, Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)[d] і ВКП(б)
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

БіографіяРедагувати

Походив із німецької дворянської родини почесних громадян Риги. Закінчив чотирикласне реальне училище.

З 1908 року брав активну участь в роботі молодіжних соціал-демократичних організацій. З 1909 по 1912 рік працював пропагандистом у російськомусоціал-демократичному центрі міста Риги.

Член РСДРП(б) з 1910 року.

У 1914 році закінчив Ризький політехнічний інститут.

У 1914—1915 роках — конторник на залізниці.

З 1915 року — в російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. Служив у саперному батальйоні. У 1916 році закінчив школу прапорщиків. У 1917 році отримав чин підпоручника. З листопада 1917 по травень 1918 року — казначей виконавчого комітету Ради солдатських депутатів 12-ї армії.

У травні 1918—1919 роках — заступник завідувача, завідувач фінансового відділу Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) РРФСР. У 1919—1920 роках — комісар штабу військ внутрішньої охорони РРФСР.

У січні 1920 — січні 1921 року — голова Головного революційно-військового трибуналу військ внутрішньої охорони РРФСР. У листопаді 1920 — липні 1921 року — член колегії військового трибуналу РРФСР і касаційного трибуналу ВЦВК РРФСР.

З 1921 року — начальник Особливого відділу морських сил Чорного і Азовського морів, заступник начальника контррозвідувального відділу Секретно-оперативного управління ОДПУ.

У січні 1923 — лютому 1924 року — голова Військової колегії Верховного Суду РРФСР. У лютому 1924 — січні 1926 року — заступник голови Військової колегії Верховного Суду СРСР.

У січні 1926 — 1948 року — голова Військової колегії Верховного Суду СРСР. Одночасно, у липні 1935 — 1938 року — заступник голови Верховного Суду СРСР.

17 жовтня 1939 голова військової колегії Верховного суду СРСР Ульріх розіслав військовим трибуналам і прокурорам Українського і Білоруського фронтів директиву, що суттєво спрощувала здійснення репресивних акцій — настанова виконувати негайно і без спеціальних санкцій Москви смертні вироки місцевому населенню і колишнім військовослужбовцям польської армії, затвердженим Військовою Радою фронту.

З 1948 року — начальник курсів перепідготовки при Військово-юридичній академії СРСР.

Помер у 1951 році від інсульту. Похований на Новодівочому цвинтарі міста Москви.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

ПосиланняРедагувати