Ульріх Абель (нім. Ulrich Abel; 3 березня 1912, Лейпциг — 24 квітня 1944, Біскайська затока) — німецький офіцер, доктор права, оберлейтенант-цур-зее крігсмаріне. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Ульріх Абель
нім. Ulrich Abel
Народився 3 березня 1912(1912-03-03)
Лейпциг
Помер 24 квітня 1944(1944-04-24) (32 роки)
Біскайська затока
Країна  Третій Рейх[1][2]
Діяльність військовослужбовець
Науковий ступінь доктор праваd[2]
Знання мов німецька[2]
Учасник Друга світова війна[1][3][2]
Посада officer of the watchd[1] і комендант[4]
Військове звання Оберлейтенант-цур-зее резерву
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний знак мінних тральщиків
Нагрудний знак мінних тральщиків
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Біографія ред.

1 грудня 1934 року вступив в рейхсмаріне, служив на мінних тральщиках, потім перейшов у підводний флот, де зрештою став 1-м вахтовим офіцером на підводному човні U-154. Командир човна Оскар Куш після першого походу негативно оцінив Абеля і вважав його непридатним для командування. В свою чергу, Абель був незадоволений низькою результативністю і стилем командування Куша, вважаючи його непридатним для командування. 25 грудня 1943 року, відразу після повернення з другого походу, Куш дав Абелю «хорошу оцінку» і заявив, що той підходить для навчання на командира човна, при цьому відзначивши, що Абель був «негнучким, жорстким і однобоким офіцером» із «середнім талантом». Така оцінка шокувала і розлютила Абеля і 12 січня 1944 року він подав офіційний рапорт, в якому звинуватив Куша в підбурюванні до бунту, а 25 січня подав ще одну скаргу, звинувативши його ще й в боягузтві. 20 січня Куш був заарештований, 26 січня постав перед трибуналом і 29 січня був засуджений до страти. 12 травня 1944 року Куш був розстріляний, проте Абель до цього моменту не дожив.

З 1 квітня 1944 року — командир U-193. 23 серпня вийшов у свій перший похід. Наступного дня човен і всі 59 членів екіпажу зникли безвісти. До липня 1996 року вважалось, що човен був потоплений глибинними бомбами, скинутими британським бомбардувальником Vickers Wellington. Насправді був атакований U-802, який не постраждав.

Звання ред.

Нагороди ред.

Посилання ред.

  1. а б в http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/Ulrich_Abel
  2. а б в г Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 15. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  3. https://uboat.net/men/commanders/1.html
  4. https://uboat.net/boats/u193.htm