Укрграфіт

провідний виробник вуглеграфітової продукції в Україні

ПАТ «Укрграфіт» — українське підприємство в галузі обробки графіту та виробництвом електроустаткування з нього. Розташоване в місті Запоріжжя. Було першим електродним заводом в Радянському Союзі. У 1933–1994 роках носило назву Дніпровський електродний завод.

Запорізький електродний завод «Укрграфіт»
ПрАТ «Український графіт»
Тип Публічна компанія
Форма власності публічна компанія
Галузь машинобудування
Спеціалізація виробництво електродів
Лістинг на біржі ПФТС: UGRA
Засновано 21 вересня 1933
Штаб-квартира Україна Україна,
Запоріжжя Запоріжжя
Попередні назви Дніпровський електродний завод
Ключові особи Сергій Кутузов
Продукція графіновані електроди та аноди, катодні і доменні блоки, вуглеграфітові маси
Код ЄДРПОУ 00196204
www.ukrgrafit.com.ua
Нагороди
орден «Знак Пошани»

ІсторіяРедагувати

21 вересня 1933 року був введений в експлуатацію Дніпровський електродний завод як складова Запорізького промислового комплексу. Випущено першу промислову партію вуглецевої продукції, обпалених анодів для алюмінієвих електролізерів. Проектна потужність заводу становила близько 25 тис. тонн продукції: 3750 тонн графітованих електродів, інше — вугільна продукція та вуглецеві маси[1].

1940 року завод був виділений у самостійну промислову структуру, в цей період побудовано цех графітації.

З початком військових дій в Запоріжжі, з 18 по 25 вересня 1941 року, завод був демонтований і евакуйований на Урал. Евакуацією керував директор заводу Сергій Гончаренко. 400 працівників заводу демонтували обладнання, для перевезення якого знадобилося 350 залізничних вагонів. Згодом усі учасники евакуації були відзначені державними нагородами[2][3].

Відновлення заводу почалося влітку 1944 року відповідно до наказу Народного комісаріату кольорової металургії СРСР від 24 квітня 1944 р.[1].

У травні 1945 року завод було частково відновлено, 25 червня 1945 р. було запущено першу чергу заводу — дільниці з виробництва анодної та електродної мас[4].

1946 року було побудовано і змонтовано випалювальний цех[4].

1948 року завод був повністю відновлений і почав працювати за повним технологічним циклом.

1994 року Дніпровський електродний завод був перетворений у публічне акціонерне товариство «Український графіт».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Сосєдов (1999). История развития углеродной промышленности. 1945–1990 гг. (російською). Москва: Аспект Пресс. с. 21. с. 264. ISBN 5—7567—0238—5. 
  2. Акбаш, Роман (2011-10-12). 45 суток, которые нельзя забыть |. pravda.in.ua (російською). Процитовано 2020-03-11. 
  3. Второе рождение - Металлургия в годы ВОВ. pereosnastka.ru (російською). Процитовано 2020-03-11. 
  4. а б Пєтрикін; Шевченко; Тєпєр; Курносенко; Кривчик; Коритний; Мельник; Хижняк та ін. (1975). Глава 7. Рождение титанов (PDF). У Пєтрикін; Шевченко. Запорожский индустриальный комплекс [Запорізький індустріальний комплекс] (російською). Дніпропетровськ: Промінь. с. 152. Процитовано 2020-03-11. 

ПосиланняРедагувати