Українці Татарстану
Українці Татарстану (рос. Украинцы в Татарстане)— одна з етнічних громад на території Республіки Татарстан. За даними перепису населення 2010 року чисельність українців становить 18 241 осіб - це одна з найбільших етнічних груп в Татарстані після татар і росіян.
Історія ред.
У Середньому Поволжі і в Татарстані зокрема склався значний український анклав, спочатку в результаті сільських міграцій кінця XVIII-XIX ст., пізніше в радянську епоху під час великого промислового будівництва в республіці. Фактично українська діаспора сформувалася переважно під впливом індустріальних міграційних потоків, починаючи з середини XX століття.
Чисельність ред.
Динаміка чисельності українців Татарстану згідно з даними перепису населення:
| 1926
ос. |
1939
ос. |
1959
ос. |
1979
ос. |
1989
ос. |
2002
ос. |
2010
ос. | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| всього | 2593779 | 2915277 | 2850417 | 3445412 | 3641742 | 3779265 | 3786488 |
| Українці | 3143 | 13087 | 16099 | 28577 | 32822 | 24016 | 18241 |
Зниження чисельності українців в Татарстані пояснюється процесами асиміляції серед російського населення, високим відсотком національно-змішаних шлюбів. Рідною мову своєї національності вважають менше половини українців, проте це не заважає їм зберігати українську самоідентифікацію. В останні роки намітилася деяка активізація культурного життя українців Татарстану, створюються національно-культурні організації.
Українські організації в Татарстані ред.
У Республіці Татарстан офіційно зареєстровані і діють наступні українські національно-культурні організації:
- РОО «Татарстанська об'єднана регіональна українська національна-культурна автономія». Голова: Любченко Володимир Миколайович.
У 1994 році, міське громадське об'єднання "Україна", пізніше придбала статус автономії, утворилося і в Казані. Ініціатором його створення став професор КДУ М. С. Матвійчук, а кістяк об'єднання склали представники старшого покоління: А.Т. Щербань, Т.А. Корзун, В.І. Селюк, С.Ф. Протас, Н.П.Демченко, Л.М. Васюта та інші. Саме вони, зберегли у своїй пам'яті національні звичаї, обряди, пісні і танці, є найактивнішими учасниками всіх культурних програм і заходів української громади, передаючи молодим своє вміння виготовляти предмети народного промислу, грати на музичних інструментах, співати пісні рідною мовою. За участю об'єднання розігруються старовинні вечорниці, молодіжні посиденьки, що проходять в Різдвяні дні, ставляться спектаклі для дітей українською мовою, а в літні дні на берегах озер в передмісті Казані відзначається свято Івана Купала.
У громаду приходять всі, хто небайдужий до української культури, пісень, національної кухні. З теплом і привітністю тут зустрічають всіх. Особлива шана надають ветеранам Великої Вітчизняної війни, інвалідам міського товариства «Віра». Для них організовуються концерти, накриваються святкові столи і, що найголовніше, створюється тепла атмосфера доброзичливості і добросусідства, коли всі - і старі, й малі - відчувають себе членами однієї великої родини.
У казанської багатонаціональної недільної школи успішно діє українське відділення, в якому утворено дві групи - дитяча та доросла. Тут вивчають фольклор, мову, культуру та історію України. Викладачі відділення беруть участь в семінарах для вчителів українських громад, що проводяться на історичній батьківщині. У планах української діаспори- створити в столиці Татарстану український культурний центр і музей видатних земляків, які жили і понині живуть в цій багатонаціональній республіці.
- МГО «Національно-культурна автономія «Українське товариство «Вербиченька», м Нижньокамськ. Керівник: Савенко Євген Вікторович
Різними шляхами потрапляли українці на землю Татарстану. Хтось шукав кращого життя, багато хто їхав будувати місто і заводи. З 1997 р «Вербиченька» увійшла до складу Асамблеї народів Татарстану, з 1998 р - до складу Об'єднання українців Росії (ОУР) і Федеральної національно-культурної автономії (ФНКА) «Українці Росії» (в даний час ліквідовані). Товариство веде активну роботу по збереженню і розвитку української культури на землі Татарстану і Росії, підтримує дружні стосунки з організаціями України, діаспори багатьох країн світу.
Ведеться велика архівна робота по розшуку і увічненню пам'яті видатних українців, в різний час жили і працювали на землі Татарстану. За результатами знахідок у 2006 році встановлено меморіальну дошку видатному історику, академіку Михайлу Сергійовичу Грушевському в Казані на вул. Кремлівській 15/25 (колишня вул. Воскресенська). У 2008 році встановлено меморіальну дошку видатній українській співачці Оксані Петрусенко на фасаді театру, в якому вона співала на початку ХХ століття в Казані (нині театр ім. К.Тінчуріна). У 2009 році на будівлі гімназії №3 Казані встановили меморіальну композицію видатному художнику-футуристу Давиду Давидовичу Бурлюк. Товариством започатковано проведення Відкритого вокального конкурсу ім. О. Петрусенко в Нижньокамську.
Хоровий колектив «Вербиченька», яким багато років керував Заслужений працівник культури РТ Геннадій Іларіонович Мєщанінов, неодноразово брав участь і був лауреатом фестивалів-конкурсів хорових колективів ім. О. Кошиця в Москві (2000, 2002, 2006 рр.). Виступав хор в Києві, у Львові, на Чернігівщині та Кіровоградщині.
З ініціативи «Вербиченьки» в Татарстані регулярно проводяться численні літературно-музичні та історичні лекції-зустрічі, присвячені видатним іменам і датам української культури, літератури, мистецтва, фестивалі українців Татарстану і Поволжя. Такі заходи дозволяють показати з високої сцени в повному обсязі рівень досягнень українців російської діаспори. До 200-річчя Тараса Шевченка в 2013 і в 2014 роках були проведені конкурси на краще читання поетичних творів Кобзаря серед дітей та юнацтва Поволжя. При суспільстві активно працює молодіжне крило «Лелеки».
- Нижньокамське об'єднання з вивчення історії та культури українського народу «Лелеки»
- Українська діаспора Зеленодольська. Керівник: Заруцька Людмила Павлівна
- Українська діаспора м. Набережні Челни. Керівник: Маньковський Василь Володимирович