Відкрити головне меню

Українська Медично-Харитативна Служба (УМХС), постала по другій світовій війні на базі заборонених окупаційною владою клітин Укр. Червоного Хреста в Німеччині, з осідком у Мюнхені, 1945 під назвою Санітарно-Харитативна Служба (СХС) при Апостольській Візитатурі для українців католиків (Sanitary Charitable Service at the Apostolical Visitator's Office of the Greek Catholic Church for Germany), з 1948 як Укр. СХС, з 1955 під теперішньою назвою — УМХС (Ukrainischer medizinischer und caritativer Dienst). 3 1945 міжнар. і баварський Червоний Хрест неофіц. допомагали СХС харчами, ліками й одягом. Дотації приходили також від укр. заокеанських організацій, від Кат. Церкви, з членських вкладок (1947 — бл. 14 000, організованих у 61 станиці) та прибутків з укр. імпрез. Від 1948 УСХС (згодом УМХС) поширила свою діяльність на територію трьох окупаційних зах. зон Німеччини й Австрії; вона мала крайові представництва (5), станиці, делеґатури і зв'язкових за кордоном (у США, Канаді, Австралії, Франції і Бельгії). Мед. допомогу подавано у створених амбулаторіях (1946 діяло 20 в таборах УНРРА, у тому ч. 5 під безпосереднім керівництвом УМХС; після 1950 — лише одна в Мюнхені). Спершу в системі УМХС працювало бл. 150 лікарів (організовано кілька курсів для медсестер), але з виїздом за океан їх ч. зменшилося як і діяльність УМХС. Крім лікарської допомоги, діяв відділ розшуків і поєднання членів родин, допомоговий відділ інвалідам, кол. воякам УПА, вдовам, сиротам тощо. Згодом поширено діяльність поза Німеччину й Австрію, даючи допомогу потребуючим в Україні, Польщі, Чехії, Юґославії, Румунії, Аргентині й ін. Гол. Ради УМХС були: Б. Андрієвський (1945 — 51), І. Мірчук (1951 — 55), Г. Мартинець (1955 — 68), Я. Ковалик (з 1968) Очолювали Гол. Управу: СХС — Т. Воробець (1945 — 48); УСХС — УМХС — Я. Воєвідка (1948 — 49), І. Мірчук (19.49 — 50), М. Хроновят (1950 — 51), Я. Гинилевич (1951 — 79, згодом почесний гол.), Б. Синишин (з 1979). Довголітній орг. секретар Г. Комаринський (з 1945).

ЛітератураРедагувати