Угоне I (юдик Арбореї)

Угоне I (італ. Ugone I;  1178–1211) — юдик (володар) Арборейської юдикату у 1192—1195 і 1206—1211 роках. Призвів до тривалої боротьби за владу і послаблення держави.

Угоне I
Народився	1178 Ористано, Італія
Помер	1211 Ористано, Італія
Діяльність	монарх
Титул	юдикd
Посада	Judge of Arboread
Батько	Hugh I of Bas-Cerverad
Мати	Sinispella of Arboread
Брати, сестри	Маріано II (юдик Торресу) і Maria of Torresd
У шлюбі з	Preziosa of Cagliarid
Діти	П'єтро II (юдик Арбореї)

Життєпис

Походив з роду Серра-Бас. Син Уго Понсо де Кервера, віконта Баса, і Сініспелли, доньки Баризона II, юдика Арбореї. Народився 1178 року в Ористано. У 1186 році після смерті останнього стрийня Угоне — Агальбурса підтримала його у боротьби проти нового юдика П'єтро I. Останній спирався на підтримку Пізи, а Угоне і Агальбурса — Генуї і Барселонської республіки. Боротьба тривала до 1192 року, коли було укладено Ористанську угоду, за якою Угоне став молодшим співюдиком. Водночас 1189 році після смерті батька успадкував віконство Бас, але передав його стрийкові Понсу III. Втім фактична влада у частині, що повинна була належати Угоне I, отримав Костянтин II, юдик Торресу.

У 1195 році після поразки П'єтро I від військ Кальярського юдикату втратив владу. Трон захопив Вільгельм Салусіо IV, а Угоне втік до Генуї.. 1198 році Угоне, повернув спочатку собі віконство Бас, а потім підняв повстання проти Вільгельма Салусіо, але знову зазнав поразки. У 1206 році після смерті П'єтро I у полоні Вільгельм Салусіо IV оголосив Угоне I правителем частини Арборейського юдикату, але перевагу мав саме Вільгельм Салусіо. Натомість Угоне I оженився на доньці останнього. Помер 1211 року в Ористано. Йому спадкував син П'єтро II.

Родина

Дружина — Преціоза, донька Вільгельма Салусіо, юдика Кальярі і Арбореї

Діти:

• П'єтро (д/н—1241), юдик Арбореї

Джерела

• Francesco Cesare Casula, La Storia di Sardegna, Sassari 1994.
• Gian Giacomo Ortu La Sardegna dei giudici Regione autonoma della Sardegna, 2005, (ISBN 8889801026) " Le avventure di Guglielmo " p. 126—133.