Угаров Михайло Юрійович

Михайло Юрійович Угаров
Mikhail Ugarov 01.jpg
Народився 23 січня 1956(1956-01-23)
Архангельськ, РРФСР, СРСР
Помер 1 квітня 2018(2018-04-01) (62 роки)
Москва, Росія
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність драматург, режисер, сценарист
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Знання мов російська
Заклад Театр.DOC
Напрямок New Dramad
У шлюбі з Yelena Greminad
IMDb nm1970506

Михайло Юрійович Угаров (23 січня 1956, Архангельськ, РРФСР, СРСР — 1 квітня 2018, Москва, Росія) — російський драматург, режисер театру і кіно, сценарист, один з організаторів фестивалю молодої драматургії «Любимівка», художній керівник «Театру.DOC», художній керівник «Центру драматургії та режисури А. Казанцева і М. Рощина», керівник семінару молодих драматургів, ідеолог руху «Нова драма».

БіографіяРедагувати

Навчався в Літературному інституті імені Горького, але не закінчив його, пішов з 4-го курсу[1]; в списках випускників з 1971 року по 2003 рік його немає[2].

В середині 1990-х був одним з організаторів і учасників творчого ради «Дебют-центру» Центрального Будинку актора. Працював на телебаченні: автор сценаріїв для серіалів «Петербурзькі таємниці» та «Щоденник вбивці» (у співавторстві, режисер Кирило Серебренніков. Публікував п'єси в драматургічних альманахах, повість «Розбір речей» надрукована в журналі «Дружба народов». Був керівником популярної програми «Моя сім'я» (РТР), ведучим якої був Валерій Комісаров[ru][3][4]. У 2002 році недовгий час працював сценаристом в іншому проекті Комісарова — ток-шоу «Вікна» на СТС[5].

З 2009 року вів напрям «Документальний театр» освітньої програми «Творчий менеджмент і режисура документального кіно і документального театру»[6] у Вищій школі журналістики НДУ ВШЕ[7].

В кінці 2013 року Угаров брав участь в телепроекті «Былое и Дума», організованому телеканалом «Дождь»[8]. У ньому група акторів зачитувала на камеру фрагменти стенограм найбільш значущих для російської історії засідань нижньої палати парламенту.

Помер від серцевого нападу 1 квітня 2018 року в Москві[9][10].

Похований на Троєкуровському цвинтарі[11].

ТворчістьРедагувати

Постановки в театріРедагувати

Центр драматургії і режисуриРедагувати

  • «Клас Бенто Бончева» (Максим Курочкін[ru])
  • «Облом off» (також автор п'єси)
  • «Трансфер» (Максим Курочкін)

Театр.docРедагувати

  • «Війна молдаван за картонну коробку»
  • «Життя вдалося»
  • «Вересень.doc»
  • «Година вісімнадцять»
  • «Двоє в твоєму домі» (разом з Талгатом Баталовим)

Інші майданчикиРедагувати

  • «Газета „Русскій инвалидъ“ за 18 липня …», театр Et cetera
  • «Кількість» (Керіл Черчілль[en]), МХАТ ім. Чехова[ru]
  • «Люди найдавніших професій» (Данило Привалов), Школа сучасної п'єси
  • «Вражена Тетяна» (Лаша Бугадзе), фестиваль «Нова драма»

ФільмографіяРедагувати

РежисерРедагувати

СценаристРедагувати

Визнання і нагородиРедагувати

  • 2002 — премія «Нове слово» і звання лауреата фестивалю «Нова драма».
  • 2002 — п'єса «Смерть Іллі Ілліча» стала однією з переможниць драматургічного конкурсу МХТ ім. Чехова і Міністерства культури РФ.
  • 2003 — премія московського відділення СТД РФ «Цвях сезону» в номінації «найкращий спектакль театрального сезону Москви» — вистави «Облом off» Центр драматургії і режисури під керівництвом А. Казанцева і М. Рощина
  • 2003 — приз глядацьких симпатій фестивалю «Золота маска[ru]» — вистави «Облом off»
  • 2010 — спеціальний приз журі драматичного театру національної театральної премії «Золота Маска» — вистави «Життя вдалося»
  • 2011 — спектакль «1:18» Театр.doc був висунутий на здобуття національної театральної премії «Золота Маска» в номінації «Експеримент».

Громадська позиціяРедагувати

Підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[13].

ПриміткиРедагувати

  1. m_u: Литературный институт
  2. Выпускники
  3. Моя семья. РТР. 2001-04-19. Архів оригіналу за 2001-04-19. 
  4. “Писать пьесы — безнравственно”. Дружба народов. 1999-02. 
  5. Почем опиум для народа?. Информационное агентство маркетинга и консалтинга. 2003-04-16. 
  6. Творческий менеджмент и режиссура документального кино и документального театра. Архів оригіналу за 19 травень 2009. Процитовано 7 квітень 2018. 
  7. Высшая школа журналистики ГУ-ВШЭ. Архів оригіналу за 12 вересень 2017. Процитовано 7 квітень 2018. 
  8. Затянувшаяся ностальгия. Российская газета. 2013-12-17. 
  9. viking_nord (2 апр, 2018). Утрата. viking_nord. Процитовано 2018-04-01. 
  10. Умер художественный руководитель «Театра.doc» Михаил Угаров. Meduza (ru-RU). Процитовано 2018-04-02. 
  11. Собств. корр. Михаила Угарова похоронили на Троекуровском кладбище // tvrain.ru. — 2018. — 5 апр.
  12. Борисова Д. Михаил Угаров закончил съемки фильма о братьях Ч. // www.teatral-online.ru. — 2013. — 26 июля.
  13. The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018. 

ПосиланняРедагувати