Угаров Михайло Юрійович
Михайло Юрійович Угаров (23 січня 1956, Архангельськ, РРФСР, СРСР — 1 квітня 2018, Москва, Росія) — російський драматург, режисер театру і кіно, сценарист, один з організаторів фестивалю молодої драматургії «Любимівка», художній керівник «Театру.DOC», художній керівник «Центру драматургії та режисури А. Казанцева і М. Рощина», керівник семінару молодих драматургів, ідеолог руху «Нова драма».
| Михайло Юрійович Угаров | |
|---|---|
 | |
| Народився | 23 січня 1956 Архангельськ, РРФСР, СРСР |
| Помер | 1 квітня 2018 (62 роки) Москва, Росія ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Громадянство |  СРСР→  Росія |
| Діяльність | драматург, режисер, сценарист |
| Галузь | театр[1], фільм[1] і драма[1] |
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького |
| Знання мов | російська[1] |
| Заклад | Театр.DOC |
| Напрямок | Нова драмаd |
| У шлюбі з | Yelena Greminad |
| IMDb | ID 1970506 |
Біографія
ред.Навчався в Літературному інституті імені Горького, але не закінчив його, пішов з 4-го курсу[2]; в списках випускників з 1971 року по 2003 рік його немає[3].
В середині 1990-х був одним з організаторів і учасників творчого ради «Дебют-центру» Центрального Будинку актора. Працював на телебаченні: автор сценаріїв для серіалів «Петербурзькі таємниці» та «Щоденник вбивці» (у співавторстві, режисер Кирило Серебренніков. Публікував п'єси в драматургічних альманахах, повість «Розбір речей» надрукована в журналі «Дружба народов». Був керівником популярної програми «Моя сім'я» (РТР), ведучим якої був Валерій Комісаров[ru][4][5]. У 2002 році недовгий час працював сценаристом в іншому проекті Комісарова — ток-шоу «Вікна» на СТС[6].
З 2009 року вів напрям «Документальний театр» освітньої програми «Творчий менеджмент і режисура документального кіно і документального театру»[7] у Вищій школі журналістики НДУ ВШЕ[8].
В кінці 2013 року Угаров брав участь в телепроєкті «Былое и Дума», організованому телеканалом «Дождь»[9]. У ньому група акторів зачитувала на камеру фрагменти стенограм найбільш значущих для російської історії засідань нижньої палати парламенту.
Помер від серцевого нападу 1 квітня 2018 року в Москві[10][11].
Похований на Троєкуровському цвинтарі[12].
Творчість
ред.Постановки в театрі
ред.Центр драматургії і режисури
ред.- «Клас Бенто Бончева» (Максим Курочкін[ru])
- «Облом off» (також автор п'єси)
- «Трансфер» (Максим Курочкін)
Театр.doc
ред.- «Війна молдаван за картонну коробку»
- «Життя вдалося»
- «Вересень.doc»
- «Година вісімнадцять»
- «Двоє в твоєму домі» (разом з Талгатом Баталовим)
Інші майданчики
ред.- «Газета „Русскій инвалидъ“ за 18 липня …», театр Et cetera
- «Кількість» (Керіл Черчілль), МХАТ ім. Чехова
- «Люди найдавніших професій» (Данило Привалов), Школа сучасної п'єси
- «Вражена Тетяна» (Лаша Бугадзе), фестиваль «Нова драма»
Фільмографія
ред.Режисер
ред.Сценарист
ред.- 1994 — «Петербурзькі таємниці»
- 2002 — Щоденник вбивці
- 2003 — Північний сфінкс
- 2004 — «Рагін»
Визнання і нагороди
ред.- 2002 — премія «Нове слово» і звання лауреата фестивалю «Нова драма».
- 2002 — п'єса «Смерть Іллі Ілліча» стала однією з переможниць драматургічного конкурсу МХТ ім. Чехова і Міністерства культури РФ.
- 2003 — премія московського відділення СТД РФ «Цвях сезону» в номінації «найкращий спектакль театрального сезону Москви» — вистави «Облом off» Центр драматургії і режисури під керівництвом А. Казанцева і М. Рощина
- 2003 — приз глядацьких симпатій фестивалю «Золота маска[ru]» — вистави «Облом off»
- 2010 — спеціальний приз журі драматичного театру національної театральної премії «Золота Маска» — вистави «Життя вдалося»
- 2011 — спектакль «1:18» Театр.doc був висунутий на здобуття національної театральної премії «Золота Маска» в номінації «Експеримент».
Громадська позиція
ред.Підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[14].
Примітки
ред.- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ m_u: Литературный институт
- ↑ Выпускники
- ↑ Моя семья. РТР. 19 квітня 2001. Архів оригіналу за 19 квітня 2001.
- ↑ “Писать пьесы — безнравственно”. Дружба народов. 1999-02.
- ↑ Почем опиум для народа?. Информационное агентство маркетинга и консалтинга. 16 квітня 2003.
- ↑ Творческий менеджмент и режиссура документального кино и документального театра. Архів оригіналу за 19 травня 2009. Процитовано 7 квітня 2018.
- ↑ Высшая школа журналистики ГУ-ВШЭ. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 7 квітня 2018.
- ↑ Затянувшаяся ностальгия. Российская газета. 17 грудня 2013.
- ↑ viking_nord (2 апр, 2018). Утрата. viking_nord. Процитовано 1 квітня 2018.
- ↑ Умер художественный руководитель «Театра.doc» Михаил Угаров. Meduza (ru-RU) . Процитовано 2 квітня 2018.
- ↑ Собств. корр. Михаила Угарова похоронили на Троекуровском кладбище // tvrain.ru. — 2018. — 5 апр.
- ↑ Борисова Д. Михаил Угаров закончил съемки фильма о братьях Ч. // www.teatral-online.ru. — 2013. — 26 июля.
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.
Посилання
ред.
— блог у LiveJournal, який веде Угаров Михайло Юрійович.- Биографическая справка на сайте театра «Et cetera»
- Михаил Угаров на сайте журнала «Сеанс»
