Убивство Авраама Лінкольна

убивство 16-го президента США у 1865 році

Убивство 16-го президента Сполучених Штатів Авраама Лінкольна сталося 14 квітня 1865 року у театрі Форда у Вашинґтоні. Під час перегляду п'єси «Наш американський кузен» президент був смертельно поранений у голову пострілом актора Джона Бута, який був прихильником Півдня, та помер вранці 15 квітня, ставши першим американським президентом, якого було вбито на посту. Убивство Лінкольна було частиною невдалого заколоту прихильників Півдня, що мав на меті, окрім убивства президента, знищення ще кількох членів уряду Сполучених Штатів та відновлення Конфедерації.

Ілюстрація, що зображує момент замаху на президента Авраама Лінкольна.

Попередні подіїРедагувати

Лінкольн був великим шанувальником театру. На 14 квітня дружина президента Мері Тодд Лінкольн запланувала відвідини вистави «Наш американський кузен», запросивши до театру подружжя Грантів. Генерал Ґрант та його дружина Джулія спочатку прийняли пропозицію, проте пізніше перепросили Лінкольнів, що не зможуть скласти їм компанію, адже вирішили відвідати своїх дітей у Нью-Джерсі[1]. Мері Тодд вирішила скасувати захід, проте Лінкольн заперечив їй, оскільки не хотів розчарувати глядачів — у театрі очікувався аншлаг, адже на афішах було зазначено про відвідини вистави президентом[2].

Замах на ЛінкольнаРедагувати

Президент Авраам Лінкольн під час вистави перебував у ложі разом зі своєю дружиною Мері, майором Генрі Ретбоун і його нареченою Кларою Гарріс, які були запрошені до театру президентським подружжям[2]. Приблизно посеред п'єси актор Джон Бут зайшов до президентської ложі, щоб убити Лінкольна. Знаряддям убивства Бут вибрав однозарядний пістолет Philadelphia Deringer з калібром 0,44 дюйма. Вибір такої зброї був обумовлений її малими габаритами, що дозволило вбивці непомітно пронести її до театру[3].

Озброєний пістолетом і кинджалом, Джон Бут увійшов до президентської ложі, де ззаду вистрілив у голову президента. Гість Лінкольнів, майор Ретбоун моментально зреагував на постріл, спробувавши затримати Бута. Під час боротьби Бут, хоч і випустивши з рук пістолет, поранив Ретбоуна у руку кинджалом, після чого вистрибнув з президентської ложі на сцену. Стрибаючи з ложі, убивця зачепився шпорою за один з чотирьох прапорів, якими була оздоблена ложа. Невдало стрибнувши, Бут серйозно пошкодив ногу. Тримаючи над головою свій закривавлений ніж, Бут щось кричав глядачам. Хоча традиційно вважається, що Бут вигукнув девіз штату Вірджинія Sic semper tyrannis!лат. Так завжди тиранам!), додавши за деякими свідченнями The South is avenged!англ. За Південь помстився!)[4][5]. (Дехто не підтверджував, щоб Бут сказав щось латиною.) Існує подібна невизначеність щодо того, що Бут вигукнув англійською: або «Південь помщений!», або «Помста за Південь!», або «Південь буде вільним!»

із театру Бут вийшов через бічні двері, по дорозі вдаривши ножем керівника оркестру Вільяма Візерса-молодшого[6][7]. Стрибаючи у сідло, Бут вдарив рукояткою ножа і відштовхнув Джозефа Берроуза, який утримував його коня[8][9][10][11]. Покинувши будівлю театру Бут верхи на коні попрямував з Вашинґтона.

Смерть ЛінкольнаРедагувати

Хірург одразу після замаху оцінив рану Лінкольна як смертельну. Протягом 9 годин Лінкольн перебував у комі. Хірурги виявили кулю та уламки черепа на 15-сантиметровій глибині в мозку. 15 квітня 1865 року о 7 годині 22 хвилині ранку серце президента припинило битися. Через день у Великій Східній залі Білого дому почалася панахида за вбитим очільником нації.[12]

Доля вбивціРедагувати

Убивцю президента Сполучених Штатів виявили тільки в ніч з 25 на 26 квітня на одній із ферм. У перестрілці Джона Вілкса Бута було вбито. Його смерть забрала в могилу і таємницю замаху. Вважають, що в спланованій змові брало участь багато людей.[13]

ПриміткиРедагувати

  1. Ernest B. Furgurson (23 березня 2015). This is the Carriage That Took Lincoln on his Fateful Trip to Ford's Theatre. Smithsonian. Процитовано 8 лютого 2019. (англ.)
  2. а б A night at Ford's Theatre. Ford's Theatre. Процитовано 8 лютого 2019. (англ.)
  3. Booth's Deringer. Ford's Theatre. Процитовано 1 лютого 2019. (англ.)
  4. Booth, John Wilkes (April 1865). John Wilkes Booth's Diary. Roger J. Norton. Процитовано 16 грудня 2017. 
  5. TimesMachine April 15, 1865. The New York Times. 
  6. Bleyer, Bill (June 2012). 1906 Letter Tells What Five in Family Saw at Theatre April 14, 1865. Civil War News. Historical Publications Inc (Kathryn Jorgensen). Архів оригіналу за May 2, 2014. Процитовано May 2, 2014. 
  7. Good, Timothy S., ред. (1995). We Saw Lincoln Shot: One Hundred Eyewitness Accounts (quoting Katherine M. Evans interview from April 1915 New York Tribune). University Press of Mississippi. с. 148–49. 
  8. Lincoln's Last Day. National Park Service. Архів оригіналу за December 9, 2011. Процитовано May 2, 2014. 
  9. Lincoln's Last Day – Assassination and Death. National Park Service. Архів оригіналу за May 2, 2014. Процитовано May 2, 2014. 
  10. Good, Timothy S., ред. (1995). We Saw Lincoln Shot: One Hundred Eyewitness Accounts (quoting John Miles from Lincoln Conspiracy Trial transcripts). University Press of Mississippi. с. 81. 
  11. Edwards, William C.; Steers, Edward, ред. (2010). John Bohran (Joseph Burroughs) – The Lincoln Assassination: The Evidence. University of Illinois Press. с. 140–41. ISBN 9780252091070. «He came up to the horse and put one foot in the stirrup and struck me with the butt of his dagger and knocked me down.» 
  12. Ігор Шаров. Характери Нового світу. - К.: Арт Економі, 2018. – С. 194. ISBN 978-617-7289-69-1
  13. Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 195. ISBN 978-617-7289-69-1

Див. такожРедагувати

  • Kekla Magoon. Abraham Lincoln. — ABDO, 2008. — 112 с. — ISBN 978-1599288390.
  • James L. Swanson. Manhunt: the twelve-day chase for Lincoln's killer. — William Morrow Paperbacks, 2007. — ISBN 978-0060518509.
  • Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — 496 с. ISBN 978-617-7289-69-1.

ПосиланняРедагувати