Тіртханка́ра (तीर्थंकर — будівник броду) — у джайнізмі людина, яка досягла просвітлення завдяки аскезі і стала прикладом та вчителем для усіх тих, хто прагне духовного наставництва. Вважається, що тіртхакари подолали низькі почуття, такі як гнів, гординю, обман, бажання, і побудували брід через «річку людських злиднів». У кінці свого життя тіртханкари отримують мокшу, тобто звільнення від циклу перенароджень самсари.

Статуя Махавіри, останнього із 24 тіртханкарів

24 тіртханкари ред.

Онтологія джайнізму стверджує, що світ вічний, без початку і кінця. Час рухається по колу, як колесо. Світ уже пройшов через незліченну кількість циклів, і пройде через незліченну кількість циклів після нашої доби. Кожен цикл ділиться на два напівцикли: зростання і згасання. В кожному напівциклі народжується 24 тінтхакари. Останнім, двадцять четвертим, тінтхакарою нашого напівциклу був учитель Магавіра (599—527 до н.д.), існування якого вважається встановленим історичним фактом. Діґамбари вірять, що всі тіртханкари були чоловіками, светамбари — що 19-м тіртханкарою була жінка. Наступний тінтхакара, перший у новому напівциклі, буде народжений через 81,5 тисяч років.

Оскільки тіртханкари є наставниками на шляху до просвітлення, їхні статуї вшановуються в джайністських храмах. Проте, тіртханкари не вважаються богами. Джайнізм не вірить у бога-творця, а лише в богів, які, хоча й вищі за людей, усе ще не досягли просвітлення.

Джерела ред.

  • Balcerowicz, Piotr (2009), Jainism and the definition of religion (вид. 1st), Mumbai: Hindi Granth Karyalay, ISBN 978-81-88769-29-2
  • Cort, John E. (2010), Framing the Jina: Narratives of Icons and Idols in Jain History, Oxford University Press, ISBN 978-0-19-538502-1
  • Cort, John E. (2001), Jains in the World: Religious Values and Ideology in India, Oxford University Press, ISBN 9780195132342
  • Doniger, Wendy, ред. (1999), Encyclopedia of World Religions, Merriam-Webster, ISBN 0-87779-044-2