Тілопо синьолобий
| Тілопо синьолобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(6976180713).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ptilinopus monacha (Temminck, 1824) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тілопо синьолобий[2] (Ptilinopus monacha) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Індонезії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 17,5 см, довжина хвоста 5,2-5,9 см, довжина дзьоба 10-11 мм. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців обличчя і верхня частина голови синювато-сірі. Сизе тім'я окаймляє жовта смуга, яка проходить над очима. Верхня частина тіла, шия і верхні покривні пера крил оливкові, крила оливково-зелені з жовтими краями. Горло жовтуваті, груди оливкові з синьою плямою посередині. Живіт світліший, жовтуватий. Стегна оливкові. нахвістя і верхні покривні пера хвоста жовтуваті, хвіст сіруватий. Очі оранжеві, дзьоб зеленуватий, лапи червоні, восковиця частково покрита пір'ям.
У самиць верхня частиа голови тьмяніша, темно-зелена. Жовта смуга на голові менш виражена. Підборіддя і горло зелені. Пляма на грудях відсутня. Очі, як і у самця, оранжеві, однак дзьоб чорнуватий. Лапи червоні. Молоді птахи забарвленям подібні до самиць, однак жовті края крил у них відсутні.
Поширення і екологія ред.
Синьолобі тілопо поширені на півночі Молуккського архіпелагу. Вони живуть в тропічних і мангрових лісах та в садах. Зустрічаються на висоті до 750 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Синьолобі тілопо живуть поодинці або парами, іноді утворюють невеликі зграйки. Живляться плодами.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Синьолобим тілопо загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ptilinopus monacha. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела ред.
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht, Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |