Туранський Дем'ян Олексійович
Туранський Дем'ян Олексійович (1697 — раніше 1771) — представник глухівської старшинської династії Туранських, Глухівський городовий отаман (1732—1740 рр.), Глухівський сотник у 1740—1760 роках, значний військовий товариш, бунчуковий товариш.
| Туранський Дем'ян Олексійович | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1740 — 1760 | |||
| Попередник: | Маньківський Матвій (1738 р.) | ||
| Спадкоємець: | Уманець Петро (1760-1761 рр.) | ||
| Народження: | 1697 | ||
| Смерть: | до 1771 | ||
| Країна: |
 Гетьманщина | ||
| Рід: | Туранські | ||
| Батько: | Туранський Олексій Михайлович (? — 1716) | ||
| Мати: | Туранська Марія Лаврентіївна (1635—1695) | ||
| Діти: | донька ? (бл. 1729 — ?), Марія (бл. 1730 — ?), Анастасія (бл. 1738 — ?), Микола (1740 — ?) | ||
Навчання ред.
В 1716 році закінчив Києво-Могилянську академію.[1]
Служба ред.
З 1718 році почав службу значним військовим товаришем. Був у Дербентському поході на Каспій у 1721 році та брав участь у будівництві Ладоги. На будівництві Ладозького каналу з 10 тисяч козаків, загинула третина, а в Дербентському поході — з 6790 козаків загинуло 5183 особи або 76 %.[2]
Потім до 1732 року служив бунчуковим товаришем. Присягав у Глухові разом з гетьманом і генеральною старшиною.[3]
Глухівський період ред.
В 1732 році Дем'яна Туранського обирають Глухівським городовим отаманом. На цій посаді він працює безперервно до 1740 році.
Потім двадцять років (з 1740 по 1760 рр.) обіймає уряд глухівського сотника.
Родина ред.
Його батько Туранський Олексій Михайлович (? — 1716) обіймав посаду глухівського сотника у 1699—1709 роках.
Дем'ян Олексійович був тричі одружений. В 1729 році на рідній племінниці Савич Меланії Василівні (бл. 1711—1735). У них народились дві доньки. В 1729 році — Дем'янівна Грива та в 1730 р. — Марія Кониська. Однак в 1735 році його перша дружина помирає.
Цього ж року він одружується на Уляні Кандибівні (бл. 1720 — ?). У другому шлюбу було двоє дітей — Анастасія Дараган (1738 — ?) та Микола (1740 — ?).[4]
Однак, через 13 років він бере третій шлюб з вдовою Шишкевича — донькою священика Ганною Прохорівною Миткевич.[5]
Примітки ред.
- ↑ [Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: «Стилос», 2009. — С. 379].
- ↑ http://infopedia.su/1x1a72.html [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.] Боротьба за відновлення козацької державності на поч. 18 ст.]
- ↑ Кривошея Ірина Іванівна. Присяга російським царям XVII—XVIII ст. як джерело історії неурядової старшини Гетьманщини / І. І. Кривошея. — С.17-26.
- ↑ http://uk.rodovid.org/wk/777196 Родовід[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: «Стилос», 2009. — С. 379.
Джерела ред.
- Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини / В. В. Кривошея, І. І. Кривошея, О. В. Кривошея.– К.: «Стилос», 2009. — 604 с.
- Модзалевський Вадим Львович. Малоросійській родословникъ. — Т. Второй: Е. — К. — К.:Типографія Т-ва Г. Л. Фронцкевича і Ко, 1910. — 720 с.