Тупіцин Михайло Миколайович

Михайло Миколайович Тупіцин (6 листопада 1906(19061106), село Суровка Симбірської губернії, тепер Тереньгульського району Ульяновської області, Російська Федерація — 18 червня 1993, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський партійний діяч, 1-й секретар Брестського обласного комітету КП(б)Б, 1-й секретар Новгородського обласного комітету ВКП(б). Депутат Верховної ради СРСР 2—3-го скликань (1949—1954).

Тупіцин Михайло Миколайович
Народився	6 листопада 1906(1906-11-06) або 1906 село Суровка Сенгілеєвського повіту Симбірської губернії, тепер Тереньгульського району Ульяновської області, Російська Федерація
Помер	18 червня 1993(1993-06-18) Москва, Росія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС
Посада	member of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR of the 1st convocationd
Військове звання	капітан
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в родині селянина-бідняка. З січня 1919 до вересня 1925 року працював у господарстві батька в селі Суровці Симбірської губернії. У 1922 році вступив до комсомолу. У 1924 році закінчив два класи школи ІІ ступеня.

У вересні 1925 — квітні 1929 року — студент Ульяновського педагогічного технікуму.

З квітня до вересня 1929 року — інспектор із соціальних питань виконавчого комітету Старомайнської районної ради.

У вересні 1929 — жовтні 1930 року — курсант 6-го стрілецького полку 2-ї Туркестанської стрілецької дивізії РСЧА.

Член ВКП(б) з червня 1930 року.

У жовтні 1930 — лютому 1932 року — директор, викладач Андижанського іригаційно-будівельного технікуму Узбецької РСР.

У лютому — жовтні 1932 року — директор, викладач Клінцовського енергетичного технікуму.

У жовтні 1932 — травні 1933 року — заступник директора Московського енергетичного технікуму.

У травні 1933 — липні 1934 року — секретар комітету ВКП(б) Московського фармацевтично-хімічного заводу «8 Марта».

У липні 1934 — серпні 1935 року — завідувач культурно-пропагандистського відділу, завідувач партійного кабінету партійного комітету Московської фабрики «Паризька комуна».

У серпні 1935 — травні 1936 року — завідувач відділу політичного навчання Кіровського районного комітету ВЛКСМ міста Москви.

У травні 1936 — жовтні 1937 року — інструктор Кіровського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

У 1937 році навчався на філософському факультеті Інституту червоної професури в Москві.

У жовтні 1937 — серпні 1938 року — завідувач особливого сектора ЦК КП(б) Білорусі.

У серпні 1938 — березні 1939 року — 1-й секретар Сталінського районного комітету КП(б)Б міста Мінська.

У квітні 1939 — лютому 1940 року — начальник Управління Народного комісаріату внутрішніх справ (УНКВС) по Поліській області Білоруської РСР.

У лютому — жовтні 1940 року — 2-й секретар Білостоцького міського комітету КП(б)Б.

У жовтні 1940 — червні 1941 року — 1-й секретар Брестського обласного комітету КП(б)Б.

З липня до жовтня 1941 року — начальник відділу по роботі серед військ, що діють в тилу противника, штабу Західного та Центрального фронтів РСЧА.

У жовтні 1941 — жовтні 1943 року — 2-й секретар Кіровського обласного комітету ВКП(б).

У жовтні 1943 — жовтні 1946 року — 1-й секретар Брестського обласного комітету КП(б)Б.

У жовтні 1946 — серпні 1948 року — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У серпні — 24 листопада 1948 року — 2-й секретар Новгородського обласного комітету ВКП(б).

24 листопада 1948 — 28 листопада 1951 року — 1-й секретар Новгородського обласного комітету ВКП(б). Одночасно з листопада 1948 до січня 1950 року — 1-й секретар Новгородського міського комітету ВКП(б).

З листопада 1951 року — в апараті ЦК КПРС. З 14 грудня 1952 до 1953 року — заступник завідувача сектора відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК КПРС. У лютому 1954 — січні 1963 року — заступник завідувача загального відділу ЦК КПРС.

У лютому 1962 — квітні 1969 року — керуючий справами Ради міністрів Російської РФСР.

З квітня 1969 року — персональний пенсіонер у місті Москві.

Помер 18 червня 1993 року. Похований на Кунцевському цвинтарі Москви.

Звання

• капітан державної безпеки (7.06.1939)

Нагороди

• орден Вітчизняної війни І ст. (1945)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (1985)
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• медалі

Джерела

• Тупицын Михаил Николаевич (рос.)
• Тупицын Михаил Николаевич (рос.)