Тула про імена — глава «Молодшої Едди» Сноррі Стурлусона, остання частина Мови поезії. Являє собою поетизований перелік імен, які використовуються в поезії на означення імен, велетнів, людей, тварин та зброї. Ця поезія присутня не у всіх манускриптах Едди й виступає як самостійний твір; імовірно, що вона є пізнішим додаванням до оригінального твору Сноррі[1]. Існує припущення, що «Тула про імена» могла навіть послужити джерелом «Молодшої Едди»[2][3]. Доволі часто цю частину викидають з видань та перекладів Едди Сноррі.

Примітки

ред.
  1. Sverrir Tómasson, «The Middle Ages: Old Icelandic Prose» in A History of Icelandic Literature, ed. Daisy Neijmann, Histories of Scandinavian Literature 5, Lincoln, Nebraska/London: University of Nebraska with The American-Scandinavian Foundation, 2006, ISBN 978-0-8032-3346-1, pp. 64-173, p. 157 [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.].
  2. Anthony Faulkes, tr. and ed., Snorri Sturluson, Edda, Everyman Library, 1987, p. xii [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.], reissued London: Dent, 1998, ISBN 0-460-87616-3, p. xvi.
  3. Jan de Vries, Altnordische Literaturgeschichte volume 2, Berlin: de Gruyter, 1967, pp. 225-26 [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.]. (нім.)

Посилання

ред.