Трітшель Карл Генріхович

Карл Генріхович Трітшель
Karl G. Tritshel.jpeg
Народився 4 листопада 1842(1842-11-04)
Корсунь
Помер 11 серпня 1914(1914-08-11) (71 рік)
Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність науковець
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Сфера інтересів медицина,
Заклад Університет Святого Володимира
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини
Відомі учні Ф. Г. Яновський.
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня

Карл Генріхович Трітшель (1842—1914) — клініцист, фтизіатр, невропатолог, доктор медицини (1872), заслужений ординарний професор (1901), завідувач кафедри спеціальної патології і терапії з госпітальною клінікою Київського університету св. Володимира (1878—1903).

БіографіяРедагувати

Народився 4 листопада 1842 року в м. Корсунь Київської губернії у сім'ї лікаря лютеранського віросповідання. Навчався у першій Київській гімназії, при закінченні якої поступив на медичний факультет Університету Святого Володимира. В 1868 р. — через чотири роки після завершення навчання в Університеті — був назначений ординатором госпітальної терапевтичної клініки.

У 1872 р. К. Г. Трітшель захистив дисертацію на тему: «О нервах слизистой оболочки желудка», а 26 травня 1873 р. обраний приват-доцентом кафедри спеціальної патології і терапії.

25 травня 1879 р. Карл Генріхович офіційно затверджується екстраординарним професором по кафедрі спеціальної патології та терапії і завідуючим госпітальною терапевтичною клінікою. 10 жовтня 1879 р. він, крім того, був призначений позаштатним ординатором Київського військового госпіталю. Працюючи у переповненому пораненими та хворими (внаслідок Російсько-турецької війни 1877—1878 років) госпіталі, К. Г. Трітшель приклав чимало зусиль, щоб врятувати їхні життя. За свої заслуги — «внимание и заботу к больным, полезную и старательную деятельность для общества заботы о раненых и больных», — 7 березня 1879 р. був нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня.

Після смерті доцента Л. К. Горецького, в 1880 р., К. Г. Трітшелю було доручено ще і завідування доцентурою шкірних хвороб і навчання про сифіліс. Поєднував він ці достатньо відповідальні посади упродовж трьох років, до обрання в 1883 р. завідуючим клінікою шкірних хвороб М. І. Стуковенкова.

З 1881 р. К. Г. Трітшель — віце-президент спілки київських лікарів. При його безпосередній участі побудована міська лікарня, створена бактеріологічна станція та приймались заходи відносно покращення санітарного стану і благоустрою м. Києва. Карл Генріхович був одним із засновників Товариства по боротьбі з заразним захворюваннями, а з 1904 р. — його головою. В 1881 р. при його активній участі були організовані нічні лікувальні чергування для надання медичної допомоги бідним на дому — прообраз сьогоднішньої невідкладної медичної допомоги. К. Г. Трітшель був одним із організаторів і беззмінним головою Товариства по боротьбі з туберкульозом, з його ініціативи в Пущі-Водиці був створений санаторій для хворих цього профілю.

Досвід роботи по організації боротьби з туберкульозом К. Г. Трітшель вивчав і під час своїх поїздок за кордон. Так, в 1906 р. він відряджався з цією метою на міжнародний конгрес по боротьбі з туберкульозом, що проходив у Парижі. В 1909 р. брав участь у роботі міжнародного з'їзду лікарів у Будапешті і протитуберкульозної конференції в Стокгольмі.

За більш ніж 25-річну діяльність в госпітальній терапевтичній клініці професор К. Г. Трітшель неодноразово заохочувався. В 1884 р. за відмінну і старанну службу він був нагороджений орденом Святого Станіслава 2-го ступеня і затверджений ординарним професором. 3 березня 1901 р. Карла Генріховича затвердили в званні заслуженого ординарного професора.

4 листопада 1902 р. К. Г. Трітшелю виповнилось 60 років і він був оформлений на пенсію. Ще якийсь час, до передачі посади професору К. Є. Вагнеру, Карл Генріхович продовжував працювати. 25 жовтня 1904 р. К. Г. Трітшель був звільнений з посад завідувача кафедри, позаштатного ординатора госпіталю та завідувача клінічного відділення госпіталю, однак і далі займався громадською діяльністю. Помер Карл Генріхович 11 серпня 1914 року.

ДжерелаРедагувати