Трупіал пломенистий
| Трупіал пломенистий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Icterus croconotus (Wagler, 1829) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psarocolius croconotus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л пломенистий[2] (Icterus croconotus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в Південній Америці.
Опис ред.
_(28557678726).jpg)
_-_Flickr_-_berniedup.jpg)
Довжина птаха становить 23-23,5 см. Забарвлення переважно яскраво-оранжеве. На обличчі чорна "маска", горло, крила і хвіст чорні. На крилах білі плями, плечі оранжеві, навколо очей плями голої блакитної шкіри. Райдужки оранжеві або жовті, дзьоб зверху чорний, знизу сірий[3].
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[4]
- I. c. croconotus (Wagler, 1829) — від південно-західної Гаяни до північної Бразилії, східного Еквадору і східного Перу (Мадре-де-Дьйос);
- I. c. strictifrons Todd, 1924 — від східної Болівії і Парагваю до південно-західної Бразилії (Мату-Гросу) і північної Аргентини.
Поширення і екологія ред.
Пломенисті трупіали мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Болівії, Гаяні, Аргентині і Парагваї. Вони живуть на узліссях вологих тропічних лісів, в рідколіссях і вторинних заростях. Зустрічаються парами, на висоті до 750 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими безхребетними, а також плодами і нектаром. Сезон розмноження в Колумбії триває у липні-серпні, в Болівії і Парагваї з листопада по березень. На відміну від інших трупіалів, пломенисті трупіали не будують власні гнізда, а захоплюють чужі, розорюючи їх. Зокрема, жертвами пломенистих трупіалів стають жовтохвості касики.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Icterus croconotus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 09 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 672. ISBN 978-0-292-71748-0.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 серпня 2022.
Джерела ред.
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |