Трубецькой Іван Юрійович
Трубецькой Іван Юрійович (18 (28) липня 1667, Москва, Московське царство — 16 (27) січня 1750, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал (1728), київський генерал-губернатор (1722—1723). Останній московський боярин.
| Трубецькой Іван Юрійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 липня 1667 |
| Помер |
27 січня 1750 (82 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Олександро-Невська лавра |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | політик |
| Титул | князь |
| Посада | мер Москвиd |
| Військове звання | генерал-фельдмаршал[d] |
| Рід | Трубецькі |
| Батько | Юрій Петрович Трубецькой |
| Мати | Irina Galitzinad |
| Брати, сестри | Трубецькой Юрій Юрійович |
| У шлюбі з | Irina Naryshkinad |
| Діти | Бецькой Іван Іванович і Anastasia Ivanovna Trubetskayad |
| Нагороди |
  |
Біографія ред.
Походив із старовинного дворянського роду, син боярина Юрія Петровича Трубецького і княжни Ірини Василівни Голіциної. Із 1684 року — стольник при цареві Петрі I. Служив у потішних військах, потім у Преображенському полку. У 1694 році отримав військове звання підполковника, тоді ж отримав і боярський титул ставши фактично останнім боярином Московської держави[1]. З 1698 року — генерал-майор, новгородський намісник.
З початком Великої Північної війни — командир дивізії. У битві під Нарвою потрапив у шведський полон, у якому провів вісімнадцять років. У 1718 році був обміняний на полоненого шведського фельдмаршала Реншильда.
Із 1719 року — генерал-лейтенант, командувач московської кінноти в Україні. Із 1722 року — генерал-поручник. У 1722—1723 роках — київський генерал-губернатор. В грудні 1723 року вийшов у відставку, але вже в 1727 році повернувся на службу.
28 лютого 1728 року отримав від Петра II звання генерал-фельдмаршала. Активно підтримував імператрицю Анну Іванівну, за що був нагороджений орденами Олександра Невського і Андрія Первозванного, а в 1739 році деякий час був московським генерал-губернатором.
За часів Єлизавети Петрівни — сенатор. Але через погане здоров'я участі в політичному житті не приймав. Похований у Олександро-Невській лаврі в Санкт-Петербурзі.
Був двічі одружений. Діти: дочки Катерина і Анастасія, син Іван Іванович Бецькой.
Нагороди ред.
- Орден Андрія Первозванного (26 квітня 1730)
- Орден Олександра Невського (26 квітня 1730)
Примітки ред.
- ↑ Любимец Петра Великого. m.vest-news.ru (рос.). Процитовано 25 грудня 2021.
Джерела ред.
- Бантыш-Каменский Д. Н. 10-й Генералъ-Фельдмаршалъ Князь Иванъ Юрьевичь Трубецкой // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4 частях. Репринтное воспроизведение издания 1840 года. Часть 1–2. — Пушкино: Культура, 1991. — 620 с. — ISBN 5-7158-0002-1.
- Рудаков В. Е. Трубецкие, государственные деятели // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.