Відкрити головне меню
Свято-Троїцька церква
Степань Церква Трійці.jpg
Троїцька церква та дзвіниця
51°07′43″ пн. ш. 26°18′14″ сх. д. / 51.128806° пн. ш. 26.304056° сх. д. / 51.128806; 26.304056Координати: 51°07′43″ пн. ш. 26°18′14″ сх. д. / 51.128806° пн. ш. 26.304056° сх. д. / 51.128806; 26.304056
Тип споруди християнська церква
Сучасний статус Пам'ятка архітектури національного значення №1523/1, №1523/2
Розташування Україна Україна, смт. Степань, вул. Новохатська, 11
Належність УПЦ
Стан діючий
Адреса смт. Степань, Рівненська область, Україна, 34560
Свято-Троїцька церква (Степань). Карта розташування: Україна
Свято-Троїцька церква (Степань)
Свято-Троїцька церква (Степань) (Україна)

Зміст

ІсторіяРедагувати

Наявні датування її спорудження відрізняються: 1770 р. (М. Теодорович)[1], 1759 р. (К. Переверзєв)[2]. Церква розташована  в історичній частині містечка Степань, дещо південніше старого замку. Існує інформація, що храм існував на цьому місці вже в 1688 р. Побудована на кошти прихожан.[3]

АрхітектураРедагувати

Церква має нетипову для Волині центричну, триверху, п’ятизрубну об’ємно-просторову композицію. До основного найвищого центрального зрубу на плані квадрату добудовано чотири рівновисоких об’єми: прямокутний в плані бабинець, а також п’ятигранна абсида та два п’ятигранних бічних компартименти. Повздовжня вісь церкви «бабинець – нава – абсида» акцентована нагорі трьома купольними банями – великою центральною з бароковим абрисом та світловим ліхтарем, та двома банями суто декоративними. Бічні зруби накриті п’ятискатними дахами. По зовнішньому периметру будівля оточена невисоким опасанням на стовпчиках для захисту від опадів нижніх частин стін та дерев’яного фундаменту  у вигляді так званих «стільців». Внутрішній простір центрального зрубу поєднується в бічними зрубами завдяки високим аркам-вирізам в суміжних стінах. Колористична гама на час останнього обстеження (2016 р.) біло-синьо-сіро-жовта.

На захід від церковної будівлі знаходиться дзвіниця по типу «четверик на четверику», з однаковими горизонтальними вимірами, розділені по висоті невеликим декоративним карнизом. Вхід до дзвіниці і розміщені на верхньому ярусі отвори мають нетрадиційну абрис, що нагадує біфоріум. Завершення дзвінниці виконано у вигляді комбінації восьмигранного намету, доповненого з чотирьох боків трикутними фронтонами.[4]

ГалереяРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. – Почаев, 1889. – С.583–584
  2. Переверзев Н.В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. – Житомир, 1914. – С. 358
  3. Завада В.Т. Дерев’яні храми Полісся. – К., 2004. – С. 92–93
  4. Пам’ятки архітектури та містобудування України. Довідник Держ. Реєстру націоального   культурного надбання.  – К., 2000. – С. 198–211

Див.такожРедагувати