Трофименко Сергій Георгійович

Трохименко Сергій Георгійович (5 жовтня 1899, село Рьовни, Трубчевський повіт, Орловська губернія, Російська імперія16 жовтня 1953, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-полковник (1944), Герой Радянського Союзу (1944).

Сергій Георгійович Трофименко
Сергей Геориевич Трофименко
Sergey Trofimenko.jpg
Народження 5 жовтня 1899
Орловська губернія, Російська імперія
Смерть 16 жовтня 1953
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Приналежність СРСР СРСР
Вид збройних сил піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе, Академія Генерального штабу
Роки служби 1918-1953
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник
Командування 53-тя армія (СРСР), Медвеж'єгорська оперативна група, 32-га армія (СРСР), 7-ма армія (СРСР), 27-ма армія (СРСР), Тбіліський військовий округ, Білоруський військовий округ, Північно-Кавказький військовий округ
Війни / битви Друга світова війна: Битва на Курській дузі, Корсунь-Шевченківська операція, Друга Яссько-Кишинівська операція, Будапештська операція, Віденська операція
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
CMNS: Трофименко Сергій Георгійович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї робітника-залізничника[1]. В юності працював слюсарем у паровозному депо, закінчив залізничну школу у Брянську[1]. Із 1918 року — у Червоній армії, учасник Громадянської війни в Росії. Із 1918 року був членом КПРС. Після війни — начальник кулеметної команди, потім комісар стрілецького полку, командиром батальйону.

У 1926 році закінчив курси «Постріл», а у 1932 році — Військову академію імені М. В. Фрунзе. У 1932-1935 роках — начальник штабу 61-ї стрілецької дивізії, у 1935-1937 роках — начальник оперативного відділу штабу Приволзького, а у 1937-1938 роках — Київського військових округів. У 1937 році закінчив Академію Генерального штабу.

Друга світова війнаРедагувати

Початок Другої світової війни зустрів на посаді начальника штабу 5-ї армії, на цій посаді брав участь у радянському вторгенні до Польщі у вересні 1939 року. Брав участь у радянсько-фінській війні як заступник начальника штабу 7-ї армії.

У серпні 1940 – січні 1941 року — начальник штабу Північно-Кавказького військового округу. Із січня 1941 року — командувач Середньоазійського військового округу.

Із початком німецько-радянської війни генерал-майор Трофименко продовжував командувати округом. У серпні 1941 року він очолив 53-тю армію, сформовану у Середньоазійському військовому окрузі.

У грудні 1941 року Трофименко замість генерала Аввакумова очолив війська Медвеж'єгорської оперативної групи Карельського фронту. Брав участь у боях з фінськими військами в Карелії. Протягом весни 1942 року — командувач 32-ї армії. Із 4 липня 1942 по 22 січня 1943 року — командувач 7-ї окремої армії. Із 22 січня 1943 року і до кінця війни — командувач 27-ї армії. Як командувач 27-ї армії генерал Трофименко відзначився під час Курської битви, форсування Дніпра, Корсунь-Шевченківської, Яссько-Кишинівської, Дебреценської, Будапештської, Віденської, Празької операцій. За вміле і успішне командування під час Яссько-Кишинівської операції 13 вересня 1944 року був удостоєний звання Героя Радянського Союзу[2].

Після війниРедагувати

9 липня 1945 року генерал-полковник Трофименко очолив Тбіліський військовий округ. У 1946-1949 роках — командувач Білоруського військового округу, у 1949-1953 роках — командувач Північно-Кавказького військового округу. Помер і похований у Москві.

Військові званняРедагувати

  • Полковник (1936)
  • Комбриг (1939)
  • Генерал-майор (1940)
  • Генерал-лейтенант (1942)
  • Генерал-полковник (1944)

НагородиРедагувати

  • Герой Радянського Союзу (13 вересня 1944)
  • Чотири ордени Леніна
  • Три ордени Червоного Прапора
  • Два ордени Суворова 1-го ступеня
  • Орден Кутузова 1-го ступеня
  • Орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня
  • Медаль «XX років РСЧА»
  • Медаль «За перемогу над Німеччиною»
  • Медаль «За взяття Будапешта»
  • Медаль «За взяття Відня»
  • Медаль «30 років Радянської армії та флоту»

ПриміткиРедагувати

  1. а б Трофименко Сергей Георгиевич. warheroes.ru. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  2. Трофименко Сергей Георгиевич : Министерство обороны Российской Федерации. encyclopedia.mil.ru. Процитовано 31 жовтня 2021. 

ДжерелаРедагувати

  • Трофименко Сергей Георгиевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1969.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.