Трикігтеві черепахи

родина плазунів
Трикігтеві черепахи
Китайська м'якотіла черепаха
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Черепахи (Testudines)
Підряд: М'якотілі черепахи (Trionychoidea)
Родина: Трикігтеві черепахи (Trionychidae)
Gray, 1825
Посилання
Вікісховище: Category:Trionychidae
Віківиди: Trionychidae
EOL: 8133
ITIS: 173845
NCBI: 34907
Fossilworks: 37674

Трикігтеві черепахи[1] (Trionychidae) — родина черепах з підряду М'якотілі черепахи. Має 2 підродини, 14 родів та 30 видів. Відомі з тріасового періоду.

Опис ред.

Загальна довжина середніх представників цієї родини коливається від 20 до 60 см. Найбільшою є Велика черепаха Кантора (Pelochelys cantorii) — 2 м. Голова у цих черепах велика або помірно довга. Пластрон з'єднано з карапаксом м'якою шкіряною зв'язкою. Гіо—та гіпопластрони різняться. Кістяний панцир сильно зредукований. Рогові щелепи вкриті своєрідними «губами» — товстими шкіряними виростами. на кожній лапі розташовано по 3 кігтя. Звідси й походить назва цих черепах. Мають розвинений тип дихання, тобто внутрішня поверхня глотки усіяна ниткоподібними сосочками й ворсинками, які пронизані багатьма капілярами.

Спосіб життя ред.

Полюбляють водяну місцину, а саме прісні річки й озера. Здебільшого проводять час у воді, іноді виповзають на суходіл. Добре плавають та пірнають. Деякі види здатні отримували кисень через шкіру. Це активні хижаки. Живляться рибою, молюсками, водяними членистоногими.

Відкладають яйця у теплий пісок поблизу водойми, які самиця зариває у ямки. Інкубаційний період триває до 70 діб. за сезон буває до 3 кладок.

М'ясо та яйця цих черепах досить смачні та поживні. Тому вони є об'єктом полювання з боку людини. Деякі види занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.

Розповсюдження ред.

Мешкають у Північній Америці, Південній, Південно-Східній та Східній Азії, Африці.

Підродини та роди ред.

Викопні роди ред.

Примітки ред.

  1. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 254.

Джерела ред.