Трибунал по Китаю
Трибунал по Китаю (англ. China Tribunal) або Лондонський суд London Tribunal — некомерційна неурядова організація, створена з ініціативи «Міжнародної коаліції з припинення зловживань у сфері трансплантації органів в Китаї» (ETAC; співзасновники — Девід Кілгур, Девід Мейтас і Ітан Гутман[1])[2], в яку входять кілька десятків юристів, вчених, лікарів, фахівців з етики, дослідників і правозахисників. Організація займається громадськими розслідуваннями випадків можливих зловживань у сфері трансплантації органів в Китаї. Була створена у 2018 році у Великій Британії, спочатку складався з семи осіб, яким було доручено з'ясувати, чи відповідають дійсності твердження про насильницьке видаляння органів у в'язнів совісті в материковому Китаї[3][4].
ПередісторіяРедагувати
Трансплантаційна медицина в материковому Китаї є однією з найбільш розвинених у світі. Перші операції з пересадки людських органів були проведені в Китайській Народній Республіці в 1960-х роках, а у 2003 році кількість таких операцій перевищила 13 тисяч в рік і досягла максимуму[5]. Це викликало стурбованість деяких лікарів, вчених, громадсько-політичних діячів і підозри в насильницькому вилученні органів у деяких представників етнічних і релігійних меншин материкового Китаю. Згідно із законом КНР заборонене примусове вилучення органів для трансплантації та комерційна торгівля органами[6], однак допускається вилучення органів у засуджених до страти злочинців за їх попередньої згоди або дозволу їхніх родичів[7]. Добровільність і усвідомленість згоди людини, що опинилася в такій ситуації, також викликає сумніви у ряду експертів.
УчасникиРедагувати
Трибунал по Китаю очолює Джеффрі Найс, екс-головний обвинувач Міжнародного трибуналу по колишній Югославії, який представляв у ньому звинувачення проти президента Югославії Слободана Мілошевича.
Інші учасники — Мартин Елліот[en], професор кардіоторакальної хірургії Лондонського університетського коледжу, юрист Ендрю Ху (Andrew Khoo), у 2019 році очолював комітет конституційного права Малайзійської колегії адвокатів, юрист Регіна Паулоз (Regina Paulose) з США, що спеціалізується на міжнародному кримінальному праві та правах людини, іранський юрист Шаді Садр (Shadi Sadr), фахівець з прав людини та засновник організації «Справедливість для Ірану», підприємець Ніколас Ветч, що підтримує правозахисні та освітні НУО, американський історик Артур Волдрон[en], який займався дослідженнями Китаю, міжнародних відносин, націоналізму, війни та насильства[8].
В якості радника в діяльності Трибуналу по Китаю брав участь також лондонський юрист Хамід Сабі, фахівець з арбітражного судочинства і прав людини, який раніше брав участь в діяльності Трибуналу по Ірану, який розслідував масові вбивства політичних ув'язнених владою Ісламської Республіки Іран в 1980-х роках[8].
Ряд джерел[хто?] вказує на те, що суд тісно асоційований зі структурами міжнародної релігійної організації Фалуньгун[уточнити].
РішенняРедагувати
З питання про підтримуване владою Китайської Народної Республіки насильницьке видаляння органів для трансплантації Трибунал по Китаю заслухав свідчення понад 50 свідків, у тому числі медичних працівників, науковців, колишніх ув'язнених, послідовників Фалуньгун та представників уйгурської мусульманського духовенства[9].
17 червня 2019 року Трибунал по Китаю прийняв остаточне рішення, в якому йшлося, що «члени Трибуналу впевнені — одноголосно і без жодних сумнівів — у тому, що насильницьке вилучення органів у в'язнів совісті, що приводить до численних жертв, тривалий час практикується в Китаї» [a][10], і що кожен, хто має справу з владою КНР або їх представниками — має справу зі злочинним політичним режимом.
У цьому ж рішенні Суд по Китаю встановив, що[10] :
- у КНР багаторазово застосовувалися тортури проти уйгурів і послідовників Фалуньгун;
- числові дані, в тому числі офіційні дані КНР, демонструють брак добровільних донорів органів для виконання такої кількості трансплантацій, що додатково підтверджує існування недобровільних донорів;
- медичні установи, що займаються трансплантацією органів, почали масово з'являтися у КНР раніше, ніж добровільне донорство органів отримало розвиток;
- у ході переслідування Фалуньгун у КНР відбувалися злочини проти людяності.
У заключній частині рішення суд зазначив, що «широкомасштабне примусове вилучення органів здійснювалося по всьому Китаю протягом багатьох років» і назвав цю практику «безпрецедентним злочином, яке можна порівняти з масовими вбивствами минулого століття»[10][11].
Оцінки та критикаРедагувати
Реакція влади КНРРедагувати
За словами адвоката Хаміда Сабіма, Трибунал по Китаю неодноразово запрошував для опитування представників Китайської Народної Республіки, в тому числі провідних китайських медиків і співробітників посольства КНР в Лондоні, проте ніхто з них не відгукнувся на запрошення[3][12].
Як повідомляє The Guardian, китайський режим неодноразово відкидав подібні звинувачення і ставить під сумнів висновки цього громадського трибуналу, називаючи їх політично мотивованими та неправдивими. Проте ніяких аргументів китайською стороною представлено не було[13]. 17 червня 2019 року влада КНР заявила The Guardian, що «Китайський уряд завжди дотримувався керівних принципів Світової організації охорони здоров'я щодо трансплантації органів людини та в останні роки посилив контроль над трансплантацією органів. 21 березня 2007 року Держрада КНР затвердила постанову про трансплантацію людських органів за умови, що донорство людських органів повинно здійснюватися добровільно і безкоштовно. Ми сподіваємося, що чутки не обдурять британців».
ПоясненняРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ About Us. endtransplantabuse.org (англ.). ETAC. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Independent People’s Tribunal is Established to Investigate Forced Organ Harvesting in China. endtransplantabuse.org (англ.). ETAC. 17 жовтня 2018. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ а б Who we are. chinatribunal.com (англ.). China Tribunal. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ Nové srdce, ledvina či játra za pár týdnů. Čína dál odebírá orgány vězňům. idnes.cz (чес.). I-dnes. 19 червня 2019. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюLancetне вказано текст - ↑ «China fury at organ snatching 'lies'» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], BBC News, 28 June 2001. Retrieved 24 September 2010
- ↑ Macartney, Jane (3 грудня 2005). China to ‘tidy up’ trade in executed prisoners’ organs. thetimes.co.uk (англ.). The Times. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ а б Who we are. chinatribunal.com (англ.). China Tribunal. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ China Tribunal: Final Judgment 17th June 2019. chinatribunal.com (англ.). China Tribunal. 29 травня 2019. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 10 вересня 2020. Проігноровано невідомий параметр
|accessyear=(довідка) - ↑ а б в Short Form Conclusion of the China Tribunal Judgment. chinatribunal.com (англ.). China Tribunal. 17 червня 2019. Архів оригіналу за 12 вересня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ Smith, Saphora (18 червня 2019). China forcefully harvests organs from detainees, tribunal concludes. NBC News (англ.). NBC. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 1 вересня 2020. Проігноровано невідомий параметр
|accessyear=(довідка) - ↑ KOMENTÁŘ BENJAMINA KURASE: ZPRÁVA O STAVU CIVILIZACE (35) – Sklizeň lidských orgánů v Číně. prima.iprima.cz (чес.). TV Prima. 12 квітня 2019. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ Bowcott, Owen (17 травня 2019). China is harvesting organs from detainees, tribunal concludes. theguardian.com (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 16 березня 2020. Процитовано 1 вересня 2020. Проігноровано невідомий параметр
|accessyear=(довідка)
Див. такожРедагувати
ПосиланняРедагувати
- Cina Tribunal [Архівовано 4 січня 2020 у Wayback Machine.] офіційний сайт
- Křeťan dnes, Čína podle londýnské komise dál nuceně odebírá orgány [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.] vězňům
- Český rozhlas, Lucie Vopálenská S jakým závěrem skončil nezávislý tribunál o odebírání orgánů v Číně [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.] (od 21. minuty)
- I-dnes, Ditta Kotoučová Nové srdce, ledvina či játra za pár týdnů. Čína dál odebírá orgány vězňům [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Lidovky, Martin Hampejs Konec turistiky za orgány. [Архівовано 17 серпня 2020 у Wayback Machine.] Británie chce pacientům zakázat cestování do Číny [Архівовано 17 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Prima TV, Benjamin Kuras Komentář Benjamina Kurase: Zpráva o stavu civilizace (35) — Sklizeň lidských orgánů v Číně [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Epoch Times ČR, Milan Kajínek Londýnský tribunál vynesl rozsudek — čínské nemocnice zneužívají vězně svědomí k transplantacím [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Týden, V Číně odebírají vězňům orgány, došel nezávislý soud k závěru [Архівовано 17 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Seznam zprávy, David Krkoška Britové jezdí do Číny za «orgánovou turistikou». [Архівовано 20 червня 2019 у Wayback Machine.] Poslanci chtějí zákaz [Архівовано 20 червня 2019 у Wayback Machine.]
- The Guardian, Owen Bowcott China is harvesting organs from detainees, tribunal concludes [Архівовано 16 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Forbes, Zak Doffman China Killing Prisoners To Harvest Organs For Transplant, Tribunal Finds [Архівовано 12 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- ABC News, Fu zhiyong China forcefully harvests organs from detainees, tribunal concludes [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- The Epoch Times, Cathy He 'Unmatched Wickedness': Tribunal Confirms Longstanding Allegations of Organ Harvesting by [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] China