Відкрити головне меню

Транспорт Сан-Томе і Принсіпі представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 964 км² (185-те місце у світі)[1]. Форма території країни — архіпелажна, витягнута з південного заходу на північний схід у Гвінейській затоці; відстань між двома найбільшими островами — 155 км, максимальна дистанція найбільшого острова з півночі на південь — 40 км, зі сходу на захід — 30 км[2][3]. Географічне положення Сан-Томе і Принсіпі дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи між Америкою, Європою та Азією з Австралією вздовж західного узбережжя Африки[4].

Транспорт Сан-Томе і Принсіпі M:
Транспортна система Сан-Томе і Принсіпі (англ.)
Транспортна система Сан-Томе і Принсіпі (англ.)
Площа 964 км² (185-те)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Піко-де-Сан-Томе (2024 м)
Аеропортів 2 (206-те)
Автошляхів 320 км (206-те)
Узбережжя 209 км
Головний порт Сан-Томе
Орган Міністерство інфраструктури, природних ресурсів і екології
Голова міністр Карлос Мануель Віла Нова

Зміст

Історія становлення і розвиткуРедагувати

АвтомобільнийРедагувати

Загальна довжина автошляхів у Сан-Томе і Принсіпі, станом на 2000 рік, дорівнює 320 км, з яких 218 км із твердим покриттям і 102 км без нього (204-те місце у світі)[1].

ПовітрянийРедагувати

У країні, станом на 2013 рік, діє 2 аеропорти (206-те місце у світі), з них 2 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 1 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 50,7 тис. осіб[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось[1].

Сан-Томе і Принсіпі є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — S9, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Сан-Томе і Принсіпі мають літерний код ІКАО, що починається з — FP[1].

ВоднийРедагувати

МорськийРедагувати

Головні морські порти країни: Сан-Томе.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 3 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (138-ме місце у світі), з яких: балкерів — 1, суховантажів — 2[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 2 (Китайської Народної Республіки — 1, Греції — 1)[1].

Міський громадськийРедагувати

Державне управлінняРедагувати

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство інфраструктури, природних ресурсів і екології. Станом на 28 грудня 2016 року міністерство в уряді Патріса Емері Тровоади очолював Карлос Мануель Віла Нова[6].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л Sao Tome and Principe : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 August. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Sao Tome and Principe : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 August. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати