Вікіпедія

Транспорт Перу

Транспорт Перу представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 285 216 км² (20-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 1970 км, зі сходу на захід — 1410 км[2][3]. Географічне положення Перу дозволяє контролювати транспортні шляхи між андійськими країнами Південної Америки; морські шляхи вздовж тихоокеанського узбережжя континенту[4].

Транспорт Перу M:
Транспортна система Перу (англ.)
Транспортна система Перу (англ.)
Територія
Площа 1,3 млн км² (20-те)
Рельєф гірський на заході
рівнинний на сході
Найвища точка гора Уаскаран (6768 м)
Повітряний
Аеропортів 191 (30-те)
Наземний
Автошляхів 140,7 тис. км (36-те)
Залізниць 1,9 тис. км (73-тє)
Водний
Узбережжя 2414 км
Головний порт Кальяо
Водних шляхів 8,8 тис. км (14-те)
Трубопровідний
Трубопроводів 4,0 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту і зв'язку
Голова міністр Мартін Віскарра Корнехо

Історія становлення і розвитку ред.

Автомобільний ред.

Докладніше: Автомобільний транспорт Перу

Загальна довжина автошляхів у Перу, станом на 2012 рік, дорівнює 140 672 км (35-те місце у світі)[1]. З яких 24 593 км загальнодержавні (14 748 км із твердим покриттям), 24 235 км регіональні (2 340 км із твердим покриттям) і 91 844 км місцеві (1 611 км із твердим покриттям).

Див. також: Автошляхи Перу та Номерні знаки Перу

Залізничний ред.

Докладніше: Залізничний транспорт Перу

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 1 854 км (73-тє місце у світі), з яких 1 7304 км стандартної 1435-мм колії (34 км електрифіковано), 124 км вузької 914-мм колії[1].

Повітряний ред.

Докладніше: Цивільна авіація Перу

У країні, станом на 2013 рік, діє 191 аеропорт (30-те місце у світі), з них 59 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 132 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 5 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 21 (1);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 16 (19);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 12 (30);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 5 (82)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 7 авіапідприємств, які оперують 35 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 13,9 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 223,6 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 5 гелікоптерних майданчиків[1].

Перу є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — OB, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Перу мають літерний код ІКАО, що починається з — SP[1].

Див. також: Авіакомпанії Перу та Аеропорти Перу

Водний ред.

Докладніше: Водний транспорт Перу

Морський ред.

Головні морські порти країни: Кальяо, Матарані, Паїта. Нафтові термінали: Кончан, Ла-Пампілла. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Кальяо — 1,6 млн контейнерів (TEU)[1].

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 22 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (92-ге місце у світі), з яких: суховантажів — 2, танкерів для хімічної продукції — 5, газовозів — 2, нафтових танкерів — 13[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 8 (Чилі — 6, Еквадору — 1, Іспанії — 1); зареєстровані під прапорами інших країн — 9 (Панами)[1].

Річковий ред.

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року становила 8 808 км (14-те місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Амазонка з притоками на сході, високогірне замкнене озеро Тітікака (208 км) на півдні.

Головні річкові порти країни: Ікітос, Пукальпа, Ярімагуас на річці Амазонка.

Трубопровідний ред.

Загальна довжина газогонів у Перу, станом на 2013 рік, становила 1 526 км; трубопроводів зрідженого газу — 679 км; нафтогонів — 1 033 км; нафтогонів важкої нафти — 786 км; продуктогонів — 15 км[1].

Міський громадський ред.

Докладніше: Міський громадський транспорт Перу

Державне управління ред.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і зв'язку. Станом на 19 грудня 2016 року міністерство в уряді Фернандо Завали Ломбарді очолював Мартін Віскарра Корнехо[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Peru : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Peru : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Перу
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Перу&oldid=33022114