Відкрити головне меню

Транспорт Макао (Аоминю) представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 28 км² (237-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, витягнута в меридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 7 км, зі сходу на захід — 3 км[2][3]. Географічне положення Макао дозволяє країні контролювати гирло Перлинної річки — головної водної артерії усього Південного Китаю[4].

Транспорт Макао M:
Транспортна система Макао (англ.)
Транспортна система Макао (англ.)
Площа 28 км² (237-ме)
Рельєф горбистий
Найвища точка гора Колоане-Альто (172 м)
Аеропортів 1 (224-те)
Автошляхів 424 км (200-те)
Узбережжя 41 км
Головний порт Макао
Орган Секретаріат транспорту і житлово-комунального господарства
Голова Секретар Лау Сі Іо

Історія становлення і розвиткуРедагувати

АвтомобільнийРедагувати

Загальна довжина автошляхів у Макао, станом на 2014 рік, дорівнює 424 км із твердим покриттям (200-те місце у світі)[1].

ПовітрянийРедагувати

У країні, станом на 2013 рік, діє 1 аеропорт (224-те місце у світі), з них 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване (у Китайській Народній Республіці) 1 авіапідприємство, які оперують 17 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 2,27 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 25 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 2 гелікоптерні майданчики[1].

Макао не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — B-M, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Макао мають літерний код ІКАО, що починається з — VM[1].

ВоднийРедагувати

Головний морський порт країни — порт Макао.

Міський громадськийРедагувати

Державне управлінняРедагувати

Китайська Народна Республіка здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через Секретаріат транспорту і житлово-комунального господарства Макао. Станом на 17 грудня 2016 року секретаріат місцевої адміністрації очолював Лау Сі Іо[6].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к Macau : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 2 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Macau : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 2 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

ПосиланняРедагувати